Геріберт (архієпископ Кельна)

Геріберт (нім. Heribert von Köln; бл. 970 — 16 березня 1021) — церковний та державний діяч Священної Римської імперії, 15-й архієпископ Кельна.

Геріберт
Народився	970 Вормс, Священна Римська імперія
Помер	16 березня 1021 Кельн, Куррейнський округd, Священна Римська імперія
Поховання	Deutz Abbeyd
Країна	Німеччина
Діяльність	католицький священник, державний службовець
Галузь	церковне служінняd і державна служба
Знання мов	німецька
Титул	князь-єпископ
Посада	Архієпископ Кельна і архієпископ
Конфесія	католицька церква
Рід	Conradinesd
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Геріберт походив зі знатного німецького роду, можливо пов'язаного з Конрадинами. Син графа Гуго та Тітвісти. Народився близько 970 року у Вормсі. Початкову освіту здобув в кафедральній школі рідного міста. Потім навчався у монастирі Гроце. По завершенню навчання обрав церковну діяльність, ставши спочатку деканом Вормського собору.

Завдяки протекції Гільдебольда, єпископа Вормського і канцлера Німеччини, Геріберт увійшов до імператорського почту. 994 року імператор Оттон III призначив Геріберта архіканцлером Італії. У 995 році був висвячений на священика. 998 року до своїх посад додав архіканцлерство Німеччини, внаслідок чого вперше було поєднано в одних руках посади канцлерів Італії та Німеччини.

Геріберт підтримав ідею Оттона III щодо відновлення Римської імперії. 999 року супроводжував імператора в поході до Італії. В цей час післясмерті архієпископа Евергера капітул Кельна обрав його новим архієпископом. Невдовзі ці вибори були затверджені папою римським Григорієм V.

По поверненню з Італії разом з Оттоном III 1000 року брав участь у відкритті поховання імператора Карла Великого. 1002 року супроводжував Оттона III в новому поході до Італії. Після смерті останнього очолив процесію з повернення тіла померлого до Німеччини. Зокрема відправив реліквію — спис Лонгина — до Еццо, пфальцграфа Лотарингії.

Траурний кортеж затримав в своїх володіннях Генріх IV, герцог Баварії. Геріберт звільнився з полону, залишивши заручником свого брата, Генріха, єпископа Вюцрбургу, і пообіцявши повернути спис Лонгина. Проте на виборах короля 1002 року Геріберт підтримував кандидатуру Германа II, герцога Швабії. В подальшому перебував в опозиції до короля Генріха Баварського, відмовившись від посад архіканцлерів.

У 1003 році на синоді в Діденгофені перешкоджав вимозі імператора визнання недійсним шлюбу між Конрадом Каринтійським (з Салічної династії) і Матільдою Швабською. Потім не підтримав похід проти Оттона фон Гаммерштайна. Водночас заснував абатство Дойц в пам'ять про імператора Оттона III.

1004 року супроводжував короля Генріха II до Італії. 1007 року брав участь у соборі у Франкфурті-на-Майні. В подальшому опікувався розбудовою Кельнського архієпископства. Він так багато зробив для економічного та культурного піднесення єпархії, що місцеві мешканці шанували його наче святого.

1018 року брав участь у поході проти графа Дірка III. Помер 1021 року. Його було канонізовано 1075 року.

Джерела

• Geschichte des Erzbistums Köln. Bd. 1: Das Bistum Köln von den Anfängen bis zum Ende des 12. Jahrhunderts, hg. von Eduard Hegel, 2. Aufl. neu bearbeitet v. Friedrich Wilhelm Oediger, Bachem Köln 1971
• Heribert Müller: Heribert, Kanzler Ottos III. und Erzbischof von Köln, Köln 1977.
• Heribert Müller: Heribert, Kanzler Ottos III. und Erzbischof von Köln, Rheinische Vierteljahrsblätter 60 (1996) S. 16—64.