«Розпяття», Нижньорейнський майстер, XV ст.
Священний спис (Спис Лонгина). Зберігається у Віденській скарбниці (Wiener Schatzkammer).

Спис Лонги́на (Спис Долі, Спис Христа) — один з Інструментів Страстей Господніх, спис, який римський воїн Лонгин встромив поміж ребра Ісуса Христа, розп'ятого на Хресті. Як і всі Знаряддя Страстей, спис уважають однією з найбільших реліквій християнства.

Артефакти, що претендують називатися «Списом Лонгина»Редагувати

У різних церквах світу зберігають кілька реліквій, які вважають списом Лонгіна, або його фрагментом. З метою встановлення віку, найбільш відповідного євангельським часам, вчені проводять експертизи.

Ватиканський списРедагувати

Зберігається в Базиліці святого Петра в Римі. Він ототожнюється зі списом, що зберігався в Константинополі, а попервах в Єрусалимі, принаймні із VI сторіччя.

Перша згадка про спис трапляються в Антонія з П'яченци (570)[1], який, здійснивши паломництво до Єрусалима, написав, що в храмі Святого Сіону він бачив «… терновий вінець, яким був увінчаний наш Господь, і спис, яким він був заколеним». 614 року Єрусалим захопили перси, до них же потрапили і всі Страсні реліквії. Згідно з Великодньою хронікою[1] наконечник списа був відламаний, і того ж 614 року опинився в Константинополі, де відтоді зберігався спочатку в храмі святої Софії, а пізніше в церкві Фароської Богоматері разом з рештою святинь християнства. Утім, за іншими повідомленнями, спис і далі залишався в Єрусалимі на галереях храму Гробу Господнього. Єпископ Аркульф, який побував на Святій землі бл. 670 р., говорив: «… спис вправлений у дерев'яний хрест у портику базиліки Костянтина; древко цього списа розколоте на дві частини …»[2], це підтверджував і візантійський паломник першої половини IX ст. Єпіфаній. «А між темницею і розп'яттям розташовані двері святого Костянтина … Тут же лежать Спис, і Губка, і Тростина …».[3] Після IX ст. відомостей про перебування списа в Єрусалимі в джерелах немає.

У Константинополі він залишався до 1492, коли був подарований султаном папі Інокентію VIII, відвезений до Рима і поміщений у соборі святого Петра.

Віденський списРедагувати

Докладніше: Віденський спис

Віденський спис веде свою історію із часів Оттона I (912973 рр.). Його характеризують вкраплення металу, який уважають цвяхом з розп'яття. Спис разом з рештою атрибутів імператорської влади з кінця XVIII століття зберігають у палаті скарбів Віденського палацу. 1938 року, після анексії Австрії, обербургомістр Лібель переніс з Віденського палацу атрибути імператорської влади, які він виставляв упродовж року в церкві св. Катаріни. Обставини перевезення атрибутів імператорської влади з Відня до Нюрнберга та їх повернення Австрії генералом Джорджем Паттоном, обросли численними легендами. Завдяки цьому, спис це важлива складова частина сучасної міфології, що виникла навколо замку Вевельсбург.

Вірменський списРедагувати

Ця реліквія перебуває у Вірменії, у скарбниці Ечміадзіна (нова назва Вагаршапат).

Там спис зберігають з XIII сторіччя; до цього перебував у Ґегардаванку (Вірменія), куди був привезений, як уважають, апостолом Тадеєм Едеським разом з рештою реліквій. Це зробило монастир популярним місцем для паломництва вірмен упродовж багатьох століть. Назву «Ґегардаванк» фіксують з 1250 року (Ґегардаванк дослівно означає «Монастир списа»).

Краківський списРедагувати

Після дослідження виявився копією віденського списа[4].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б . htm Catholic Encyclopedia. The Holy Lance[недоступне посилання з липень 2019]
  2. / 660—680/Arculf/text1.htm Аркульфа розповідь про святі місця, записана Адаманом бл. 670 року. Видав і переклав І. Помяловський // ППС. — СПб., 1898. — Т. 17. — Вип. 1. — С. 67-68.
  3. Повість Єпіфанія про Єрусалим та сущих в ньому місць першої половини IX ст. / Під ред. В. Г. Василевського // ППС. — СПб., 1886. — Т. 4. — Вип. 2. — Кн. 11. — С. 1, 10, 16. Комм. с. 49-58.
  4. Justin Griffin. The Grail procession]

ПосиланняРедагувати

Спис Лонгина на інтернет-сторінці Віденської скарбниці (нім.)