Герман фон Гельмгольц

німецький фізик, фізіолог і психолог

Герман Людвіг Фердинанд фон Гельмгольц (нім. Hermann Ludwig Ferdinand von Helmholtz; 31 серпня 1821, Потсдам — 8 вересня 1894, Шарлоттенбург) — німецький фізик, фізіолог та психолог.

Герман фон Гельмгольц
нім. Hermann Ludwig Ferdinand von Helmholtz
Ім'я при народженнінім. Hermann Ludwig Ferdinand Helmholtz
Народився31 серпня 1821(1821-08-31)[1][2][…]
Потсдам, Королівство Пруссія[4][3][…]
Помер8 вересня 1894(1894-09-08)[1][2][…] (73 роки)
Шарлоттенбург, округ Потсдамd, Провінція Бранденбург, Королівство Пруссія, Німецька імперія[6]
ПохованняFriedhof Wannsee, Lindenstraßed
Місце проживанняНімеччина
Країна Королівство Пруссія
 Німецький Райх
Діяльністьфізик, офтальмолог, музикознавець, теоретик музики, викладач університету, психолог, фізіолог, біофізик, філософ, анатом, натураліст, військовий лікар, патологоанатом
Alma materHermann-von-Helmholtz-Gymnasiumd
Університет Фрідріха-Вільгельма[d]
Pépinièred
ГалузьФізика
ЗакладБоннський університет
Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Університет Фрідріха-Вільгельма[d]
HU Berlin
Шаріте
Physikalisch-Technische Bundesanstaltd
Кенігсберзький університет
Німецьке фізичне товариство
ВчителіЙоганн Петер Мюллер
Відомі учніÁgost Hellerd
Соколов Олексій Петровичd
Theodor Leberd
Генріх Герц
Вільям Джеймс[7]
Аспіранти, докторантиГенрі Ровланд[7]
Friedrich Schottkyd[7]
Габрієль Ліппман[7]
Генріх Герц[7]
Альберт Абрагам Майкельсон[7]
Михайло Пупін[7]
Фрідріх Гольц[7]
Вільгельм Він[7]
Лоранд Етвеш
Otto Lummerd[7]
Вільгельм Вундт
Theodor des Coudresd[7]
Arthur Gordon Websterd[7]
Max Wiend[7]
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Прусська академія наук
Шведська королівська академія наук
Петербурзька академія наук
Угорська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Національна академія дей-Лінчей
Королівське фізіографічне товариство в Лундіd
Познанське Товариство приятелів наукd
Баварська академія наук
Російська академія наук
Американське філософське товариство[8]
Національна академія наук Італіїd
Паризька медична академія
Нідерландська королівська академія наук
Національна академія наук США
Бельгійська королівська академія медицини
Туринська академія наук[9]
Королівське товариство Единбурга
Шведська королівська музична академіяd
Уппсальське королівське наукове товариствоd
У шлюбі зAnna von Helmholtzd
Olga von Helmholtzd
ДітиRichard von Helmholtzd
Robert von Helmholtzd
Ellen von Siemens-Helmholtzd
Friedrich Julius von Helmholtzd
Нагороди

Біографія

ред.

Народився в сім'ї вчителя. Вивчав медицину в королівському медично-хірургічному інституті в [ Берліні. Обов'язковою для випускників цього інституту була восьмирічна військова служба, яку Гельмгольц почав у 1843 році в Потсдамі, як військовий лікар. За рекомендацією Александера фон Гумбольдта йому було дозволено передчасно залишити військову службу і почати викладати в 1848 році анатомію в берлінській академії. 1849 року Гельмгольца запрошено в Кенігсберг, де присвоєне вчене звання професора фізіології і патології. З 1855 року він завідував кафедрою анатомії і фізіології в Бонні, з 1858 року — кафедрою фізіології в Гайдельберзі. 1870 року він став членом Прусської академії наук.

З 1871 року отримав вчене звання професора фізики і працював у Берліні. 1888 року Гельмгольц став першим президентом Фізико-технічного імперського відомства[de] в Шарлоттенбурзі.

В одній з перших робіт «Про збереження сили» (1847) Гельмгольц, дотримуючись ідеї єдності природи, математично обґрунтував закон збереження енергії і положення про те, що живий організм є фізико-хімічним середовищем, у якому зазначений закон точно виконується. Цей висновок завдав нищівного удару по віталізму. Впроваджуючи фізичні методи в нервово-м'язову фізіологію, Гельмгольц виміряв швидкість поширення збудження в нервовому волокні. Отримані результати започаткували ментальну хронометрію — вивчення часу реакції, однієї з головних тем експериментальної психології, яка зароджувалася. Вони також мали важливий філософський зміст, оскільки розсіювали упередження про те, що нервово-психічні акти як явища особливого порядку відбуваються миттєво і не підлягають виміру. Важливими є роботи Гельмгольца в галузі фізіології органів чуття («Вчення про слухові відчуття як фізіологічну основу теорії музики», 1863[10]; «Фізіологічна оптика», 1867). Ці роботи розкрили причинну залежність відчуттів від впливу зовнішніх подразників на органи чуття. У першій з них було запропонованосистему нотації, яку використовують у музикознавчій літературі дотепер. Водночас Гельмгольц, приймаючи доктрину про «специфічну енергію органів чуття», висунув «теорію ієрогліфів», відповідно до якої відчуття є знаками об'єктивних властивостей речей. У роботах з фізіологічної оптики Гельмгольц приділив велику увагу механізму сприймання просторових відносин. Він висунув на передній план роль м'язових рухів і відчуттів у формуванні просторового образу і запропонував гіпотезу «несвідомих умовиводів», за якою сприймання величини предмета виводилося зі зв'язку між реальною величиною зображення на сітківці і ступенем напруги м'язів, які пристосовують око до відстаней. Гельмгольцове тлумачення просторового бачення було прогресивнішим порівняно з поглядами його супротивників (нативістів), які заперечували первинну роль досвіду в психічному розвитку і вважали просторовість природженою властивістю свідомості. Ідеї Гельмгольца про роль м'яза та почуттєве пізнання творчо розвивав з позицій рефлекторної теорії І. М. Сєченов.

Цікавий факт

ред.

На честь Германа Гельмгольца названо астероїд, відкритий 20 вересня 1993 року.

Твори

ред.
  • Über die Erhaltung der Kraft (нім.). Leipzig: Wilhelm Engelmann. 1889.
  • Vorlesungen über die elektromagnetische Theorie des Lichts (нім.). Leipzig: Johann Ambrosius Barth. 1897.
  • Vorlesungen über die mathematischen Principien der Akustik (нім.). Leipzig: Johann Ambrosius Barth. 1898.
  • Vorlesungen über die Dynamik discreter Massenpunkte (нім.). Leipzig: Johann Ambrosius Barth. 1898.
  • Dynamik continuirlich verbreiteter Massen (нім.). Leipzig: Johann Ambrosius Barth. 1902.
  • Vorlesungen über die Theorie der Wärme (нім.). Leipzig: Johann Ambrosius Barth. 1903.
  • Vorlesungen über Theoretische Physik (нім.). Leipzig: Johann Ambrosius Barth. 1903.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11854893X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в Гельмгольц, Герман-Людвиг-Фердинанд // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. VIII. — С. 287–288.
  4. Гельмгольц Герман Людвиг Фердинанд // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. A. Paalzow Helmholtz, Hermann von // Allgemeine Deutsche BiographieL: 1906. — Vol. 51. — S. 461–472.
  6. Енциклопедія Брокгауз
  7. а б в г д е ж и к л м н п Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  8. NNDB — 2002.
  9. www.accademiadellescienze.it
  10. Die Lehre von den Tonempfindungen als physiologische Grundlage für die Theorie der Musik

Посилання

ред.