Герман Нотнагель
Герман Нотнагель (нім. Carl Wilhelm Hermann Nothnagel; 1841—1905) — вчений, лікар-терапевт, професор і директор клініки внутрішніх хвороб у Відні.
| Герман Нотнагель | |
|---|---|
| нім. Hermann Nothnagel | |
 | |
| Народився | 28 вересня 1841[1][2][…] Старе Лисоґуркі, Ґміна Мешковіце, Грифінський повіт, Західнопоморське воєводство, Республіка Польща[4] |
| Помер | 7 липня 1905[1][2][…] (63 роки) Відень, Австро-Угорщина[1] |
| Поховання | Мацлайнсдорфський лютеранський цвинтарd |
| Країна | .svg){kind=small} Королівство Пруссія Долитавщина |
| Діяльність | лікар, інтерніст, викладач університету |
| Alma mater | HU Berlin |
| Галузь | медицина |
| Заклад | Віденський університет Фрайбурзький університет Єнський університет HU Berlin Вроцлавський університет |
| Посада | член Палати панів Імперської Ради[d] і rector of the University of Jenad |
| Науковий ступінь | докторський ступінь[1] |
| Членство | Леопольдина |
| Діти | Marie-Edith Strasburgerd |
| Родичі | Julius Strasburgerd |
 Роботи у Вікіджерелах Герман Нотнагель у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Народився у Пруссії, провінції Бранденбург. З 1859 по 1863 роки навчався в Берлінському університеті Фрідріха Вільгельма (нині Гумбольдтський університет Берліна), де отримав ступінь доктора медицини. У 1865—1868 роках працював асистентом у одного із провідних терапевтів німецької медичної школи Ернста фон Лейдена у Кенігсберзі, у 1866 році отримав ступінь приват-доцента. У 1868—1870 роках працював військовим лікарем і викладачем у Берліні, в 1870—1872 роках — у Вроцлаві. У 1872 році призначений ординарним професором медичної поліклініки та медичної фармакології у Фрайбурзі, з 1874 року — медичної клініки в Єні, а з 1882 року — професор університетської клініки у Відні[5].
Особливою популярністю користувалася його наукова робота «Керівництво по фармакології», яка неодноразово перевидавалася (останні видання — спільно з професором Россбахом) і була перекладена багатьма мовами. Крім цього, Германом Нотнагелем оприлюднено цілу низку різноманітних клінічних досліджень захворювань мозку, серця, кишечника, про епілепсію, Аддісонову хворобу та ін.[5].
Його ім'ям названо неврологічний синдром, спричинений пухлиною головного мозку[6].
Бібліографія
ред.- Нотнагель Г. Жаропонижающие. — Бесплатное приложение № 19 к журналу «Народное Здравие». — СПб. : С.-Петербургская Электропечатня, 1902. — 47 с.
- Нотнагель Г. О смерти / Пер. с нем. С.П. Кублицкой-Пиотух. Под ред. В.В. Витнера. — СПб. : Вестник знания, 1911. — 16 с.
- Нотнагель Г., Россбах М.И. Руководство к фармакологии / Пер. Н.П. Иванов. — В 2-х выпусках. — СПб. : Типография Якова Трея, 1885. — 590 с.
Примітки
ред.- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #11903462X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ http://www.biographien.ac.at/oebl/oebl_N/Nothnagel_Hermann_1841_1905.xml?frames=yes
- ↑ а б Nothnagel, Hermann (PDF). Medizinische Universität Wien. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 21 жовтня 2015.
- ↑ Nothnagel's syndrome II [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] at Who Named It
Література
ред.- Герман Нотнагель // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- М. С. Шойфет. Нотнагель (1819–1848) // 100 великих врачей. — М. : Вече, 2008. — 528 с. — (100 великих) — 5000 прим. — ISBN 978-5-9533-2931-6.