Герберт Кремер
| Герберт Кремер | |
|---|---|
| нім. Herbert Krömer | |
 | |
| Народився |
25 серпня 1928 (95 років) Веймар, Німеччина |
| Країна |
Німеччина,  США |
| Діяльність | фізик, викладач університету |
| Alma mater |
Геттінгенський університет Єнський університет |
| Галузь | електротехніка |
| Заклад |
Університет Каліфорнії в Санта-Барбарі Університет Колорадо у Боулдері |
| Науковий керівник | Fritz Sauterd і Richard Beckerd[1] |
| Членство |
Academy of Science for Public Utilityd Національна академія наук США[2] Національна інженерна академія США Американське фізичне товариство[3] |
| Нагороди |
 Нобелівська премія з фізики (2000), Медаль пошани IEEE (2002) |
 Герберт Кремер у Вікісховищі | |
Герберт Кремер (нім. Herbert Krömer; нар. 25 серпня 1928, Веймар, Німеччина) — німецький фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики. Половина премії за 2000 р. , спільно з Жоресом Алфьоровим, «за розробку напівпровідникових гетероструктур, використовуваних у високочастотній і опто-електроніці». Друга половина премії була присуджена Джеку Кілбі «за внесок у винахід інтегральних схем».
Біографія Редагувати
Після закінчення курсів підготовки до університету (Abitur), Герберт Кремер приступає до вивчення фізики в Йенському університеті, де крім іншого відвідував лекції Фрідріха Гунда. Під час блокади Берліна Кремер перебував на практиці в Берліні і скористався можливістю для втечі на захід. Після цього він продовжив навчання в Геттінгенському університеті. У 1952 р. він захистив дисертацію в галузі теоретичної фізики по темі ефекту гарячих електрон ів в транзистор ах. Після цього Кремер працював «прикладним теоретиком», як він сам себе називав, в технічному центрі радіомовлення німецької федеральної пошти. У 1954 р. він переїхав в США і працював там в різних дослідницьких установах в Прінстоні і Пало Альто. З 1968 по 1976 Кремер викладає в університеті Колорадо як професор, а потім перейшов в Каліфорнійський університет в Санта-Барбарі.
Досягнення Редагувати
Герберт Кремер ніколи не працював у «модних» галузях фізики. Він обирав області, значення яких ставало ясним тільки через багато років. Наприклад, він опублікував у 1950-х роках роботи про основи біполярного транзистора на основі гетероструктур, який міг працювати в гігагерцовому діапазоні частот. У 1963 р. він розробив принципи лазерів на подвійних гетероструктурах — основі напівпровідникових лазерів. Обидві ці роботи на багато років випередили свій час, і знайшли застосування тільки в 1980-х роках, з розвитком епітаксії.[4]
Під час перебування в Санта Барбарі він змістив свої інтереси в експериментальну область. Наприклад, в 1970-ті роки Кремер брав участь у розробці молекулярної епітаксії, причому він вивчав нові комбінації матеріалів, такі як GaP і GaAs на кремнієвій підкладці. Після 1985 р. інтереси Кремера змістилися до комбінацій InAs, GaSb і AlSb.
У 2000 році йому була присуджена Нобелівська премія з фізики, спільно з Жоресом Алфьоровим і Джеком Кілбі.
Нагороди Редагувати
- Нагорода імені Дж. Дж. Еберс, від IEEE, 1973
- Медаль імені Генріха Велкер від міжнародного симпозіуму з GaAs і схожих сполук, 1982
- Заслужений лектор від суспільства електронних пристроїв IEEE, 1983
- Нагорода Джека Мортона від IEEE, 1986
- Дослідницька премія імені Александера фон Гумбольдта, 1994
- Нобелівська премія з фізики, 2000
Див. також Редагувати
- 24751 Кремер — астероїд, названий на честь науковця.
Примітки Редагувати
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ http://www8.nationalacademies.org/onpinews/newsitem.aspx?RecordID=04292003
- ↑ NNDB — 2002.
- ↑ Karwowski, Waldemar (1997-04). Ergonomics: How to Design for Ease and Efficiency by Karl Kroemer, Henrike Kroemer, & Katrin Kroemer-Elbert 1994, 766 pages, $86.00 Englewood Cliffs, NJ: Prentice-Hall ISBN 0-13-278359-2. Ergonomics in Design: The Quarterly of Human Factors Applications 5 (2). с. 33–35. ISSN 1064-8046. doi:10.1177/106480469700500208. Процитовано 23 травня 2023.
Посилання Редагувати
- Інформація з сайту Нобелівського комітету [Архівовано 19 грудня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- Г. Кремер. «Квазіелектричне поле і розриви зон. Навчання електронів новим фокусам». Нобелівська лекція [Архівовано 13 вересня 2013 у Wayback Machine.], УФН, том 172, випуск 9, вересень 2002
- Домашня сторінка Герберта Кремера на сайті Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі (англ.)