Герберт Капплер

Герберт Капплер (нім. Herbert Kappler; 23 вересня 1907, Штутгарт — 9 лютого 1978, Зольтау) - штандартенфюрер СС і оберст поліції, командир поліції безпеки і СД в Римі. На цій посаді організував масове вбивство в Ардеатінських печерах.

Герберт Капплер
нім. Herbert Kappler
Капплер в 1946 році.
Народився	23 вересня 1907(1907-09-23) Штутгарт, Королівство Вюртемберг, Німецька імперія
Помер	9 лютого 1978(1978-02-09) (70 років) Зольтау, Гайдекрайс, Нижня Саксонія, ФРН ·злоякісна пухлина
Країна	Німецька імперія  Третій Рейх  ФРН
Діяльність	інженер, Gestapo employee
Заклад	Гестапо
Учасник	Друга світова війна
Членство	СА і СС
Роки активності	з 1932
Військове звання	Штандартенфюрер
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди	Спортивний знак СА Почесний кут старих бійців Кільце «Мертва голова»
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Після вивчення математики в Технічному університеті Штутгарта Капплер працював інженером-електриком в різних компаніях Вюртемберга. 1 серпня 1931 року вступив у НСДАП (партійний квиток № 594 899) і СА. У 1933 році став членом СС (особистий номер 55 211). У 1936 році вступив на службу в гестапо Штутгарта. У 1937 році склав іспит на поліцейського інспектора і закінчив навчання в поліцейській академії в Берліні.

Навесні 1939 року був відправлений до Риму, де став офіцером зв'язку в італійській поліції. У 1942 році став військовим аташе в німецькому посольстві в Римі. 10 вересня 1943 року був призначений командиром поліції безпеки і СД в Римі. На цій посаді розробляв плани депортацій італійських євреїв до концтаборів. В ніч з 15 на 16 жовтня 1943 року було заарештовано 1259 осіб, з яких 1007 були депортовані в Аушвіц. Капплер також був відповідальним за масове вбивство в Ардеатінських печерах: після партизанського замаху на німецьких поліцейських було наказано розстріляти 335 мирних громадян.

У травні 1945 року Капплер був заарештований британцями в Больцано. У 1947 році він був переданий італійській владі. У 1948 році був засуджений італійським військовим трибуналом до довічного тюремного ув'язнення. Будучи в ув'язненні, він розлучився з першою дружиною. Потім одружився з медсестрою Аннелізою Капплер в 1972 році. У 1975 році у Капплера був діагностований рак, в результаті чого він був переведений у військову лікарню в Римі в 1976 році. Клопотання з боку дружини і Західної Німеччини про його звільнення були відхилені італійською владою. У серпні 1977 року дружина Капплера організувала його втечу в Західну Німеччину. Уряд ФРН відмовився видати його Італії. Через 6 місяців після втечі він помер в Зольтау.

Нагороди

• Спортивний знак СА
• Почесний кут старих бійців
• Кільце «Мертва голова»
• Почесна шпага рейхсфюрера СС

Література

• Felix Nikolaus Bohr: Flucht aus Rom. Das spektakuläre Ende des „Falles Kappler“ im August 1977. In: Vierteljahrshefte für Zeitgeschichte 60 (2012), S. 111–141.
• Felix Nikolaus Bohr: Ermittlung nicht erwünscht. Das geplante „Restverfahren“ im Fall Herbert Kappler: Ein Zeugnis deutscher und italienischer Vergangenheitspolitik (1959–1961). In: Themenportal Europäische Geschichte (2012), URL, (aufgerufen: 25. Juli 2014).
• J. P. Gallagher: Der Monsignore und der Standartenführer (Originaltitel: Scarlet Pimpernel of the Vatican: Hugh Joseph O'Flaherty). Deutsch von Margreth Kees. Verlag Styria, Graz, Wien, Köln 1968, 229 S.
• Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. — 2 Auflage. — Frankfurt am Main: Fischer Taschenbuch Verlag, 2005. — С. 299. — ISBN 978-3-596-16048-8.
• Joachim Staron. Fosse Ardeatine und Marzabotto: Deutsche Kriegsverbrechen und Resistenza. Geschichte und nationale Mythenbildung in Deutschland und Italien (1944–1999). — Padeborn: Ferdinand Schöningh Verlag, 2002. — ISBN 3-506-77522-7.