Відкрити головне меню

Герберт Капплер (нім. Herbert Kappler; 23 вересня 1907, Штутгарт9 лютого 1978, Зольтау) - штандартенфюрер СС і оберст поліції, командир поліції безпеки і СД в Римі. На цій посаді організував масове вбивство в Ардеатінських печерах.

Герберт Капплер
нім. Herbert Kappler
HF1946Photo.jpg
Капплер в 1946 році.
Народився 23 вересня 1907(1907-09-23)[1][2]
Штутгарт, Німецька імперія[3]
Помер 9 лютого 1978(1978-02-09)[3][2] (70 років)
Зольтау, Гайдекрайс, Нижня Саксонія, ФРН[3]
·злоякісна пухлина
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Flag of Germany (1935–1945).svg Третій Рейх
Flag of Germany.svg ФРН
Діяльність офіцер, політик
Заклад Гестапо
Учасник Друга світова війна
Членство СА і СС
Роки активності з 1932
Військове звання Штандартенфюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Спортивний знак СА
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»

БіографіяРедагувати

Після вивчення математики в Технічному університеті Штутгарта Капплер працював інженером-електриком в різних компаніях Вюртемберга. 1 серпня 1931 року вступив у НСДАП (партійний квиток № 594 899) і СА. У 1933 році став членом СС (особистий номер 55 211). У 1936 році вступив на службу в гестапо Штутгарта. У 1937 році склав іспит на поліцейського інспектора і закінчив навчання в поліцейській академії в Берліні.

Навесні 1939 року був відправлений до Риму, де став офіцером зв'язку в італійській поліції. У 1942 році став військовим аташе в німецькому посольстві в Римі. 10 вересня 1943 року був призначений командиром поліції безпеки і СД в Римі. На цій посаді розробляв плани депортацій італійських євреїв до концтаборів. В ніч з 15 на 16 жовтня 1943 року було заарештовано 1259 осіб, з яких 1007 були депортовані в Аушвіц. Капплер також був відповідальним за масове вбивство в Ардеатінських печерах: після партизанського замаху на німецьких поліцейських було наказано розстріляти 335 мирних громадян.

У травні 1945 року Капплер був заарештований британцями в Больцано. У 1947 році він був переданий італійській владі. У 1948 році був засуджений італійським військовим трибуналом до довічного тюремного ув'язнення. Будучи в ув'язненні, він розлучився з першою дружиною. Потім одружився з медсестрою Аннелізою Капплер в 1972 році. У 1975 році у Капплера був діагностований рак, в результаті чого він був переведений у військову лікарню в Римі в 1976 році. Клопотання з боку дружини і Західної Німеччини про його звільнення були відхилені італійською владою. У серпні 1977 року дружина Капплера організувала його втечу в Західну Німеччину. Уряд ФРН відмовився видати його Італії. Через 6 місяців після втечі він помер в Зольтау.

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Felix Nikolaus Bohr: Flucht aus Rom. Das spektakuläre Ende des „Falles Kappler“ im August 1977. In: Vierteljahrshefte für Zeitgeschichte 60 (2012), S. 111–141.
  • Felix Nikolaus Bohr: Ermittlung nicht erwünscht. Das geplante „Restverfahren“ im Fall Herbert Kappler: Ein Zeugnis deutscher und italienischer Vergangenheitspolitik (1959–1961). In: Themenportal Europäische Geschichte (2012), URL, (aufgerufen: 25. Juli 2014).
  • J. P. Gallagher: Der Monsignore und der Standartenführer (Originaltitel: Scarlet Pimpernel of the Vatican: Hugh Joseph O'Flaherty). Deutsch von Margreth Kees. Verlag Styria, Graz, Wien, Köln 1968, 229 S.
  • Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. — 2 Auflage. — Frankfurt am Main: Fischer Taschenbuch Verlag, 2005. — С. 299. — ISBN 978-3-596-16048-8.
  • Joachim Staron. Fosse Ardeatine und Marzabotto: Deutsche Kriegsverbrechen und Resistenza. Geschichte und nationale Mythenbildung in Deutschland und Italien (1944–1999). — Padeborn: Ferdinand Schöningh Verlag, 2002. — ISBN 3-506-77522-7.


  1. Library of Congress AuthoritiesLibrary of Congress.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118720821 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.