Відкрити головне меню

Герберт Ернст Бакке (нім. Herbert Ernst Backe) — державний діяч Третього рейху, статс-секретар Імперського міністерства продовольства і сільського господарства (1933 - 1934), рейхсміністр продовольства і сільського господарства (1942 - 1943), в. о. (1942 - 1944), обергруппенфюрер СС (9 листопада 1942 роки).

Герберт Бакке
нім. Herbert Backe
Bundesarchiv Bild 183-J02034, Herbert Backe.jpg
Народився 1 травня 1896(1896-05-01)[1][2]
Батумі, Грузія
Помер 6 квітня 1947(1947-04-06) (50 років) або 7 квітня 1947(1947-04-07)[1] (50 років)
Нюрнберг, Середня Франконія, Баварія, Бізонія
·повішення
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина
Діяльність політик
Alma mater Геттінгенський університет і Ганноверський університет
Володіє мовами німецька[2]
Заклад Ганноверський університет
Членство СА і СС[3]
Посада Member of Landtag of Prussia[d]
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[3]
Нагороди
Золотий партійний знак НСДАП
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Німецький Олімпійський знак 1-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Великий офіцер ордена Корони Італії
Великий офіцер ордена Святих Маврикія й Лазаря
Великий хрест ордена Лева Фінляндії
Кавалер ордена «За громадянські заслуги» (Болгарія)
Цивільний знак СС
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»
Спортивний знак СА в бронзі

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився в родині німецького колоніста - підприємця Альбрехта Бакке, прусського лейтенанта резерву (в 1907 наклав на себе руки). Крім Герберта в родині було ще четверо дітей - його брат і три сестри.

Герберт відвідував німецьку церковну школу, а в 1905 році пішов вчитися в Тіфліську гімназію, але в 1914 році, у зв'язку з початком Першої світової війни змушений був залишити навчання. Через те, що батько Герберта був підданим Німеччини, під час Першої світової війни Бакке в числі інших німців був інтернований до табору на Уралі.

Після звільнення в умовах розпочатої в Росії громадянської війни за посередництва шведського Червоного Хреста Бакке зміг виїхати до Німеччини, де в 1919 році зміг завершити середню освіту і отримати атестат зрілості в Штеркраде. У цей час працював дренажним робітником, робітником на патронному заводі, бухгалтером, щоб утримувати себе, хвору матір, брата і сестер.

У 1920-1923 роках навчався в Геттінгенському університеті за спеціальністю «сільське господарство», в роки навчання працював керуючим маєтком, на різних агрономічних посадах. У 1923-1924 роках був помічником ректора Вищого технічного училища в Ганновері, а з 1928 року орендував у тих краях маєток.

Політична кар'єраРедагувати

У 1922 році вступив в СА. 1 лютого 1925 року - у НСДАП (квиток № 22 766), а потім в СС (квиток № 87 882). У 1928 році обраний членом ландтагу Пруссії від НСДАП. Спеціалізувався з аграрної політики.

У 1931-1933 роках Бакке був районним керівником селянської організації НСДАП, відзначився статтями в періодиці, чим привернув до себе увагу Ріхарда Дарре, сприяв в подальшій його кар'єрі. З 1 вересня 1933 року - заступник начальника, а з 21 червня 1935 року - начальник Управління з питань поселення в Головному управлінні СС з питань раси і поселення. Депутат рейхстагу. Одночасно з жовтня 1933 року - статс-секретар Імперського міністерства продовольства і сільського господарства.

У 1934 році виступив із закликом до німецьких селян почати «Битву за продовольство» (Erzeugungsschlacht), з метою домогтися повного забезпечення Німеччини власним продовольством. З 1936 року Бакке одночасно керував питаннями продовольства і сільського господарства в Управлінні по 4-річному плану. У 1937 році став сенатором спільноти кайзера Вільгельма.

З 1941 року - уповноважений особливого штабу «Ольденбург», створеного для організації пограбування окупованих територій СРСР. Один з найближчих помічників Г. Герінга.

23 травня 1942 Гітлер відсторонив Р. В. Дарре від обов'язків рейхсміністра продовольства і сільського господарства і доручив виконувати його обов'язки Бакке. Офіційно призначений рейхсміністром 1 квітня 1944 року, тоді ж замінив Р. В. Дарре на посаді імперського керівника селян. На цих постах робив спроби забезпечити безперебійне постачання Німеччини продовольством. Для цього він спроектував радикальну стратегію голоду, спрямовану проти цивільного населення на окупованих радянських територіях - план Бакке. Брав участь в здійсненні планів Гітлера по германізації окупованих територій СРСР.

Зберіг пост рейхсміністра у фленсбургского уряді Деніца - Шверін-Крозіга.

Арешт і судРедагувати

За свідченням рейхсміністра озброєнь Альберта Шпеєра, Бакке зник з Фленсбурга незадовго до арешту фленсбургского уряду. З чуток, він був заарештований 15 травня 1945 року і доставлений в штаб-квартиру Д. Ейзенхауера[4].

Передбачалося піддатти Бакке суду Американського військового трибуналу по Справі Вільгельмштрассе, проте він повісився в камері нюрнберзької в'язниці 6 квітня (за іншими даними 7 квітня) 1947 року через побоювання бути виданим Радянському Союзу.

ЗванняРедагувати

НагородиРедагувати

БібліографіяРедагувати

1930-тіРедагувати

  • Deutscher Bauer, erwache! München: Deutscher Volksverlag, 1931.
  • Volk und Wirtschaft im nationalsozialistischen Deutschland. Berlin: Reichsnährstand Verlagsges. m. b. H., 1936.
  • Bauerntum und Vierjahresplan. Berlin: Reichsnährstand Verlags-G. m. b. H., 1936.
  • 2 Reden anläßlich der ersten Sitzung des Forschungsrates. Neudamm: Neumann, 1936.
  • Agrar- und Siedlungspolitik. Berlin: Industrieverl. Spaeth & Linde, [1937].
  • Ernährungspolitik und Werbung. [Berlin]: [Der Reichsbauernführer, Verwaltungsamt], [1937].
  • Das Ende des Liberalismus in der Wirtschaft. Berlin: Reichsnährstand Verlags-G. m. b. H., 1938.
  • Die agrarpolitische Lage. Berlin: Haude & Spener, 1938.

1940-віРедагувати

  • Die europäische Landwirtschaft an der Wende. Berlin: Weicher, 1941.
  • La Mission de l’agriculture en Europe: Conférence faite à Paris, le 9 juillet 1941. Corbeil: Crété, 1941.
  • Gesetzgebung auf dem Gebiet der Ernährungswirtschaft. München: C.H. Beck, 1941.
  • Die russische Getreidewirtschaft als Grundlage der Land- und Volkswirtschaft Rußlands. [s.l.], [1941] (als Ms. gedruckt; випущена обмеженим тиражем для службового використання).
  • Die Aufgabe der holländischen Landwirtschaft im Grossraum Europa. Den Haag: [Der Reichskommissar f. d. Besetzten Niederländ. Gebieste], [1941].
  • Um die Nahrungsfreiheit Europas. Leipzig: Goldmann, 1942 (перевидання— Kapitalismus und Nahrungsfreiheit. Bad Godesberg, 1957).
Чеська версія
  • Bitva o výživu: O soběstačnost Evropy. Praha: Orbis, 1943.
Угорська версія
  • Európa élelmezési szabadsága. Lipcse: Goldmann, [1944].
Фінська версія
  • Eurooppa omavaraimeksi ravíntoaineisiin nähden. Porvoo: Söderström, 1944.
  • Höchstleistungen aus eigener Kraft! [s.l.]: [s.n.], [1944].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #116029390 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
  4. А. Шпеер. Воспоминания. — М.: Прогресс, 1997. — С. 651. — 895 с.

ДжерелаРедагувати

  • Залесский К. А. НСДАП. Власть в Третьем рейхе. — М.: Эксмо, 2005. — 672 с. — 4000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.
  • Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 672 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.
  • Adam Tooze. Ökonomie der Zerstörung. Die Geschichte der Wirtschaft im Nationalsozialismus. — München: Siedler, 2007. — 926 с. — ISBN 3-88680-857-2.  (нім.)

ПосиланняРедагувати