Герасимович Йосип Васильович
Йосип Васильович Герасимович (нар. 6 січня 1894, Володимир — 1982, Москва) — радянський графік, кіноплакатист; член Асоціації художників революційної Росії у 1926—1932 роках та Московської організації Спілки художників СРСР[1] з 1929 року[2].
| Йосип Васильович Герасимович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
6 січня 1894 Володимир-Волинський, Волинська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Смерть | 1982 | |||
| Країна |
 СРСР | |||
| Жанр | кіноплакат | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився 25 грудня 1893 [6 січня 1894] року в місті Володимирі Волинської губернії Російсьої імперії (тепер Волинська область, Україна). Його батько працював на залізниці, мати була домогосподаркою[2]. У 1912—1917 роках навчався в Технічному залізничному училищі. У 1915—1916 роках займався в студії Іллі Машкова.
З 1919 року служив у Червоній армії, у штабі 1-го стрілецького полку військ внутрішньої охорони. Того ж року був відряджений з лав Червоної армії в Народний комісаріат шляхів сполучення, де став працювати за попереднім фахом техніком-кресляром. У 1920 році за власним бажанням залишив займану посаду з тим, щоб продовжити навчання в галузі мистецтва. З 1922 року відвідував приватні студії Костянтина Юона та Абрама Архипова[3].
З 1924 року працював як художник-кіноплакатист в «Совкіно»[2].
Творчість ред.
Починаючи з середини 1920-х років працював в галузі кіноплаката:
- «А. Судакевич» (1927);
- «Останній візник Берліна» (1928);
- «Третя дружина мулли» (1928);
- «Гарячий принц» (1928);
- «Старе і нове (Генеральна лінія)» (1929);
- «120.000 в рік» (1929);
- «Л. Орлова у фільмі „Веселі хлопці“» (1934);
- «Цирк» (1936);
- «Серця чотирьох» (1941),
- «Оборона Царицина» (1948);
- «Весна» (1949).
З 1960-х років виконував переважно політичні плакати.
Брав участь у Першій та Другій виставках кіноплаката в Москві (1925, 1926), ІІІ Міжнародній виставці декоративного мистецтва в Монці і Мілані (1927; отримав диплом) та інших.
Плакати художника зберігаються в Російській державній бібліотеці, Музеї кіно в Москві, приватних російських і зарубіжних колекціях[1].
Примітки ред.
- ↑ а б Трамвай мистецтв. [Архівовано 3 березня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б в Рекламафільм. [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б Галерея мистецтв «Volart». Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 4 жовтня 2020.
Література ред.
- Андрейканіч А. І. «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; іл. сторінка 31. [Архівовано 8 жовтня 2020 у Wayback Machine.]Андрейканіч А. І. «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; іл. сторінка 31.] ISBN 966-5467-23-4;
- Андрейканіч А. І. «Українські майстри кіноплаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2014. — 96 с.; іл. сторінка 23. [Архівовано 9 жовтня 2020 у Wayback Machine.]Андрейканіч А. І. «Українські майстри кіноплаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2014. — 96 с.; іл. сторінка 23.] ISBN 966-5467-23-4.