Відкрити головне меню

Геопатоге́нні зони — псевдонаукова назва локальних геохімічних аномалій токсичних або радіоактивних елементів у гірських породах, ґрунтах, чи підземних водах на певній території. Патогенна дія аномально високої концентрації токсичних і радіоактивних хімічних елементів в геологічному середовищі на організм людини і домашніх тварин давно відома і детально описана у спеціальній літературі.

Геопатогенні зони можуть формуватись у зонах розвитку активних глибинних геологічних розломів,[1] близького залягання підземних вод. Це ослаблені ділянки гірського масиву, по яких відбувається інтенсивний енерго-, масоперенос. Системою розломів до земної поверхні транспортуються мантійні гази, найнебезпечнішим з яких є радон. Потрапляючи до організму людини він провокує розвиток раку легенів. Розпад ізотопів радону в легеневій тканині викликає мікроопік, оскільки вся енергія альфа-частинок поглинається практично в точці розпаду. Рак легень, викликаний радоновим опроміненням, є шостою за частотою причиною смерті від раку[2].

На даному етапі вивчення проблеми геопатогенних зон здебільшого зводиться саме до питань радонової безпеки. Тому найпоширенішими методами виявлення геопатогенних зон на сьогодні є структурно-геодинамічне картування[3], а також еманаційна зйомка[4].

КритикаРедагувати

Обґрунтована наукова теорія «геопатогенних зон» як така відсутня. Гіпотези про шкідливий вплив на організм людини еманацій радону з глибинних розломів земної кори наразі є предметом гарячих суперечок і дискусій. Найбільш впевнено можна говорити про наявність несприятливих для живих організмів зон поблизу вулканів, гейзерів, де спостерігаються постійні або періодичні виходи на поверхню отруйних та токсичних газів і аерозолей (СО, H2S тощо). Водночас, конкретні факти підвищеного рівня захворювань у певних місцевостях, аварійності на дорогах тощо мають ряд альтернативних пояснень[які?].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. В. И. Алехин //Геолого-мінералогічний вісник. — 2004.- № 1.[недоступне посилання з липень 2019]
  2. S. Darby, D. Hill, R. Doll (2001). Radon: A likely carcinogen at all exposures. Annals of Oncology 12 (10): 27. doi:10.1023/A:1012518223463. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 23 червень 2008. Процитовано 16 квітень 2009. 
  4. http://www.chem.msu.ru/rus/addedu/program/07.html

ПосиланняРедагувати