Відкрити головне меню

Генріх Іренеус Квінке (нім. Heinrich Irenaeus Quincke), (26 серпня 1842 — 19 травня 1922) — німецький лікар-терапевт та хірург, автор декількох відкриттів у області медицини. У 1882 році вивчив та описав гострий ангіоневротичний набряк шкіри, внаслідок чого його було названо набряком Квінке.

Генріх Квінке
нім. Heinrich Irenaeus Quincke
Heinrich Quincke.jpg
Народився 26 серпня 1842(1842-08-26)[1][2]
Франкфурт-на-Одері, Королівство Пруссія, Німецький союз[1]
Помер 19 травня 1922(1922-05-19)[1][2] (79 років)
Франкфурт-на-Майні, Вісбаден[d], Гессен-Нассау[d], Вільна держава Пруссія, Веймарська республіка[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Веймарська республіка
Діяльність лікар, інтерніст, викладач університету, хірург
Alma mater Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла, Гумбольдтський університет Берліна і Вюрцбурзький університет
Заклад Кільський університет і Бернський університет
Член Леопольдина

Генріх Квінке у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився у Франкфурті-на-Одері, Генріх був сином відомого лікаря Германа Квінке, мав молодшого брата фізика Георга Германа Квінке. Отримав докторську ступінь в 1863 році в Берлінському університеті, попередньо навчавшись у Гейдельберзькому університеті та в університеті Вюрцбурга відомі вчителі — Рудольф Вірхов і Альберт фон Коллікер.

У 1865 році Квінке працював з фізіологом Ернст Вільгельм фон Брюкке у Віденському університеті, а в 1866 році він став помічником хірурга Роберта Фердинанда Вільмса. До 1870 року проходив лікарську субординатуру з внутрішньої медицини під керівництвом Фрідріха Теодора фон Фреріха у Шаріте в Берліні.

У 1873 році Квінке став професором внутрішньої медицини в університеті Берна. П'ять років потому, він перейшов до Кільского університету і став заслуженим професором в 1908 році. Помер у Франкфурт-На-Майні, де викладав до самої смерті.

ВідкриттяРедагувати

Він був, ймовірно, першим, хто 1882 року розпізав гострий алергічний судинний набряк, якій пізніше отримав назву за його прізвищем набряк Квінке.[3] Описав «пульсацію Квінке», з почервонінням і зблідненням під нігтями, є однією з ознак аортальної недостатності.[4]. «Прокол Квінке» — застарілий епонім для люмбальної пункції,[5][6]. У 1893 році він описав ті зміни спинномозкової рідини, що наразі відомі як серозне запалення, яке він назвав «серозним менінгітом».[7]

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118597361 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б Who Named It?
  3. Quincke HI (1882). Über akutes umschriebenes Hautödem. Monatsh Prakt Derm 1: 129–131. 
  4. Quincke HI (1868). Beobachtungen ueber Capillar- und Venenpuls. Berl klin Wochenschr (German) 5: 337–359. 
  5. Quincke HI (1891). Verhandlungen des Congresses für Innere Medizin, Wiesbaden 10. с. 321–331. 
  6. Quincke HI (1902). Die Technik der Lumbalpunktion. Berlin & Vienna. 
  7. Quincke HI (1893). Meningitis serosa. Sammlung Klinischer Vorträge 67: 655. 

Див. такожРедагувати