Генріетта (Гера) Левицька (пол. Henrietta Lewicka; 27 листопада 1930, Одеса21 жовтня 2010, Львів) — українська художниця. Працювала в галузі станкового живопису, монументально-декоративного мистецтва, графіки (офорт, літографія, монотипія) та іконопису. Представниця львівського андеграунду 1960-80-х років.

Генріетта Левицька
Народження 27 листопада 1930(1930-11-27)
Одеса, Українська СРР, СРСР
Смерть 21 жовтня 2010(2010-10-21) (79 років)
  Львів, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Жанр станковий живопис, графіка (офорт, літографія, монотипія), іконопис
Навчання Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1954)
Діяльність художниця

Біографія ред.

Народилася 27 листопада 1930 року в Одесі, в родині журналіста і педагога Богдана Всеволодовича Левицького та вчительки літератури Тетяни Петрівни.

Вчилася в школі в Одесі (1938-1945), в 1945 році переїхала з матір'ю до Львова, де в 1948 закінчила школу № 9 на вулиці Коперника. У 1954 році закінчила Інститут прикладного і декоративного мистецтва, де вчилася у Р. Ю. Сельського, Ст. А. Манастирського, Л. В. Левицького (не є родичем).

З 1954 року працювала у Дрогобичі (Львівська область), де брала участь у розписі Дрогобицького вокзалу та Будинку культури; в 1959 повернулася у Львів.

Багато працювала по всій Україні — оформляла установи культури і автодорожні павільйони (зупинки) в техніці сграфіто, кольорової і фактурної штукатурки, мозаїки. У 1963 році створила яєчну темпера-розпис «Іван Федоров» у Львівському поліграфічному коледжі. На сьогоднішній день (2019 рік) розпис в прекрасному стані - його можна побачити на третьому поверсі коледжу.

Родина ред.

Дід — Всеволод Левицький, священнослужитель у Волинській губернії, пізніше — в Ольвіополі Херсонської губернії, де пройшло дитинство батька художниці.

Батько — Богдан Всеволодович Левицький (1898, с. Ясно-Гродка, Волинська губернія — 21 серпня 1937), розстріляний[1] за звинуваченням в участі в контрреволюційній білоемігрантській організації (ст. 5410 КК УРСР).

Мати — Тетяна Петрівна Суховерська.

Брат батька — Мілетій Всеволодович Левицький (1896, Луцьк — 1979, Київ), був репресований[2]; загинув у ДТП. Своєї сім'ї не мав, зберігав теплі стосунки з племінницею.

Чоловік — Володимир Андрійович Буглак;

  • син — Олексій.
  • Померла у Львові, похована на полі 7-б Голосківського цвинтаря.

Творчість ред.

З 1957 року брала участь в обласних, республіканських і зарубіжних виставках. У березні 1980 року брала участь у виставці львівських графіків у Державному художньому музеї Естонії (Таллін).

Творчість Генріетти Левицької дуже багатогранна — графіка, живопис, мозаїка, іконопис... Все життя вона освоювала нові техніки, експериментувала з різними матеріалами.

При всій багатовекторності художника, її стилістична манера завжди пізнавана — головним чином складністю композицій і детальною промальованістю найдрібніших деталей.

Ентузіазм Гери у вічних пошуках нового збагачував не тільки її творчість, але і часто впливав на мистецьке життя Львова у цілому. Так, у 1968 році Генріетта разом з Данилом Довбошинським побувала в Сенежі, де її надихнула техніка літографії. Вона почала втілювати на камені творчі ідеї, шукати нові способи кольорової літографії, надихнувши ряд друзів-художників своїм новим захопленням.

Незабаром львівським графіками дозволили провести виставку своїх робіт у литографической техніці, яку, правда, швидко закрили. Крім робіт Генріетти, на виставці були представлені літографічні роботи Валерія Дем'янишина, Володимира Пинигіна, Юрія Чаришникова. Побувавши на цій виставці, літографією «заразився» і один з вчителів Генріетти — Леопольд Левицький. Літографія давала художникам відчуття свободи і розкутості.

22 грудня 1979 року за її ініціативою в її художньої майстерні відбувся перше свято «День графіки», яке відзначати щорічно стало доброю традицією львівських графіків.

Роботи Левицької знаходяться в Українському Національному музеї (Київ), Львівської галереї мистецтв, у Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького, у Львівському музеї історії релігій, у Луганському художньому музеї та приватних колекціях за кордоном.

Примітки ред.

  1. Левицкий Богдан Всеволодович. Открытый список (рос.). Процитовано 19 січня 2019.
  2. Левицкий Милетий Всеволодович. Открытый список (рос.). Процитовано 19 січня 2019.

Посилання ред.