Відкрити головне меню

Генрик II Побожний (пол. Henryk II Pobożny; 1196/1207 — 9 квітня 1241) — великопольський, Краківський князь, герцог Сілезький у 12381241 роках.

Генрик II Побожний
Heinrich II. der Fromme.png
Князь Великопольський
Правління 1238-1241
Попередник Генрик І Бородатий
Наступник Болеслав II Рогатка
Інші титули князь Краківський, герцог Сілезький
Біографічні дані
Народження 1196/1207
Краків, Королівство Польське
Смерть 9 квітня 1241(1241-04-09)
Легніцьке поле
загиблий у бою
Поховання Вроцлав
Дружина Ганна Пржемисловна
Діти 5 синів та 6 доньок
Династія П'ясти
Батько Генрик І Бородатий
Мати Ядвіґа Сілезька
Silesia Inferior COA.svg
Henryk II Pobożny seal.PNG
Медіафайли у Вікісховищі?

Очолював десятитисячну польську армію під Легніцею 9 квітня 1241 року, де поляки зазнали поразки. Сам Генрик потрапив у полон та був страчений монголами. Його голову насадили на спис та залишили біля воріт міста.

ЖиттєписРедагувати

Походив з династії П'ястів. Молодший син Генрика І, (князя Великопольського, Краківського та герцога Сілезького, й Ядвіґи Сілезької (Бертольда III Мерано, маркграфа Істрії). Після смерті свого молодшого брата Конрада, став єдиним спадкоємцем герцогства Нижня Сілезія (Вроцлавське князівство). Близько 1214 року одружився на представниці богемського королівського роду Пржемисловичів. У 1222 році став єдиним спадкоємцем свого батька.

У 1227 році, після смерті Лешека I, батько призначив Генріка намісником Краківського князівства. У 1229 році він став регентом усіх батьківських володінь під час полону Генріка I у Мазовії. У 1229—1230 роках здійснив похід проти міста Лебуса. У 1233 році брав участь у походах батька проти Пруссії, а у 1234 році — проти Великої Польщі. Того ж року став співволодарем свого батька. Став іменуватися герцогом Сілезії та Краківським князем. 1235 році брав участь у загальнопольському поході проти поган-пруссів, що завершився спустошенням земель останніх.

 
Володіння Генріка Побожного у 1239 році

У 1238 році після смерті Генріха I став повновладним князем. Водночас став регентом Мєшко Товстого, князя Опольського та Рациборського, й Болеслава Стидливого, князя Сандомирського. Але вже у 1239 році зрікся регентства, збергіши за собою міста Каліш та Велюнь. Того ж року зіткнувся з намаганнями Отто III Асканія, маркграфа Бранденбурга, розширити свої володіння за рахунок Великої Польщі. Водночас виник конфлікт з князями Пшемислом та Болеславом, володарями невеликих великопольських володінь Устіце та Накло. Останніх зумів приборкати, але зазнав поразки від армії Бранденбурга у битві при Лебус. За угодою втратив фортецю Санток. Того ж року перейшов на бік папи римського Григорія IX у боротьбі проти імператора Фрідриха II Гогенштауфена.

У 1241 році землі Генріка II зазнали нападу 10-тисячного монгольського війська на чолі із Орду-ханом. Перші зіткнення відбулися біля міст Люблін та Завихвіст. У березні його Краківський воєвода зазнав поразки, а саме місто було сплюндровано ворогом. У відповідь Генрік II почав збирати власні війська, звернувшись по допомогу до Орденів лицарів тамплієрів та госпітальєрів, а також Вацлава I, короля Богемії. Проте не отримав від них значної допомоги. Вирішальна битва між армією Генріка Побожного та монголами відбулася поблизу міста Легниця, де поляки зазнали повної поразки, а Генрік загинув.

РодинаРедагувати

Дружина — Ганна Пржемисловна (1204—1265), донька богемського короля Пржемисла I Оттокара

Діти:

ДжерелаРедагувати

  • Colmar Grünhagen: Heinrich II., Herzog von Schlesien und Polen. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 11, Duncker & Humblot, Leipzig 1880, S. 604—606.