Саганович Геннадій Миколайович
| Геннадій Миколайович Саганович | |
|---|---|
| Генадзь Мікалаевіч Сагановіч | |
 | |
| Народився |
13 січня 1961 (63 роки) Турная  БРСР, (СРСР) |
| Країна |
Білорусь |
| Національність | білорус |
| Діяльність | історик, археолог |
| Alma mater | Мінський педагогічний інститут |
| Галузь | історія, археологія |
| Заклад | Інститут історії АН БРСР |
| Науковий ступінь | кандидат історичних наук |
| Вчителі | Mikhas Tkachowd |
| Членство | Q120470468? |
| Нагороди | медаль Францішека Богушевича Білоруського ПЕН-центру |
 Саганович Геннадій Миколайович у Вікісховищі | |
Генна́дій Микола́йович Сагано́вич (біл. Гена́дзь Мікала́евіч Сагано́віч; нар. 13 січня 1961, село Турная Івацевицького району Берестейської області) — білоруський історик. Кандидат історичних наук (1989).
Життєпис ред.
Народився 13 січня 1961 в селі Турная Івацевицького району Берестейської області. В 1984 закінчив Мінський педінститут, а в 1987 — аспірантуру. З 1990 працював молодшим науковим співробітником, а з 1992 — старшим науковим співробітником Інституту історії НАН Білорусі. Звільнений в 2005 за «порушення трудової дисципліни» і виключений науковою радою Інституту зі свого складу.[1]
Одружений, має двох дітей.
Наукова діяльність ред.
Проводив розкопки середньовічних замків ( Городоцький (Гарадоцкі), Глуський (Глускі), Койдановскій (Койданаўскі), Лоський (Лоскі) та ін.) Досліджував ковальство Білорусі епохи феодалізму. Вивчає військово-політичну історію Білорусі і Великого Князівства Литовського.
Один із засновників і голова Білоруського науково-гуманітарного товариства (1987—1992), засновник і головний редактор журналу «Білоруський історичний огляд» (біл. Беларускі гістарычны агляд) (з 1994). Нагороджений медаллю Францішека Богушевича Білоруського ПЕН-центру (1996).
Бібліографія ред.
Упорядник і один з авторів збірки «Ім'я твоє Біла Русь» (1991). Автор багатьох популярних книжок[2] з історії Великого князіства Литовського та Московської держави:
- Вітчизну свою захищаючи: Костянтин Острозький. — Мн.: Просвітництво, 1992. — 62 с. ISBN 5-343-01109-8 .
- Армія Великого князівства Литовського в XVI—XVII ст. — М.: Наука і техніка, 1994. — 79 с.: Іл. ISBN 5-343-01244-3 .
- Невідома війна, 1654—1667. — Мн.: Просвітництво, 1995. — 144 с. ISBN 5-343-01637-5.
- Полоцька війна, 1563—1579 рр.. / / Відродження: історія. альманах. — Мн., 1995 Вип. 1;
- Церковна унія 1596 і питання національної тотожності білорусів у XVIII ст. / / Наш родовід. Гродно, 1996. Кн. 7;
- Німецька католицька місія та Полоцьк в XIII ст. / / Полоцьк: коріння нашого родоводу. — Полоцьк, 1996;
- Білорусь і Німецький орден (до Кревської унії) / / 3 глибини століть: Наш край. — Мн., 1997. Вип. 2;
- У пошуках Середньовіччя / / Бел. іст. огляд. 1997. Сш. 1-2;
- Полоцьк і німецька колонія на Двіні / / Там же. 1998. Сш. 1;
- Німці в Полоцьку часів Франциска Скорини / / Беларусіха-Albaruthenica. — Мн., 1998. Кн. 9;
- Десять століть білоруської історії, 862—1918. — Вільнюс: Наше Майбутнє, 1999. — 223 с. ISBN 9986-9229-7-X (у співавторстві з Володимиром Арловим).
- Нарис історії Білорусі з давнини до кінця XVIII ст. — Мн.: Просвітництво, 2001. — 62 с. ISBN 5-343-01109-8 .
Російська критика ред.
Наукову цінність книги Г. Сагановича «Невідома війна 1654—1667» ставлять під сумнів російські історики О. А. Курбатов[3] та А. Н. Лобінов.
Г. Саганович пояснює все просто і зрозуміло: в 1654 р. на територію ВКЛ прийшла незліченна рать московитів, яка почала безжалісно винищувати непокірних жителів, розоряти міста і села. Звичайна побутова логіка легко вкладається в загальну картину: війну почали кровожерливі московити, вони ж влаштували геноцид білоруського населення, свідоцтво якому — статистика демографічних та економічних втрат.Однак, будь-який професійний історик, який знайомлений з методологією критики історичних джерел і з принципами герменевтики, і який скрупульозно займається даним періодом, виявить у книзі Сагановича таку кількість невідповідностей, натяжок, відвертого перекручування, вибіркового цитування, яке змусить сумніватися в науковості «Невідомої війни». «Грубі недоліки в методиці історичного дослідження, — пише про книгу Г. Сагановича один з рецензентів, згаданий вище О. А. Курбатов, — особливо в області роботи з джерелами, змушують історика постійно перевіряти інформацію, що міститься в книзі, а, отже, і висновки. Явні політичні пристрасті, відверта ідеологічна спрямованість навряд чи допоможуть широкому колу читачів «пізнати минуле незалежно від політичної кон'юнктури[4]»
Примітки ред.
- ↑ Геннадий Саганович: «Я уже давно под прицелом администрации Лукашенко». [Архівовано 2014-08-10 у Wayback Machine.] Хартия '97 (05.07.2005).
- ↑ мова оригіналу — білоруська
- ↑ Курбатов О. А. Рецензия на книгу: Сагановіч Г. Невядомая вайна 1654—1667. Мінск, 1995 // Архив русской истории. М., 2002. С. 339 — 344
- ↑ Лобин А.Н. Неизвестная война 1654-1667 гг.
Джерела ред.
- Пам'ять: істор.-докум. хроніка Мінська. В 4 кн. Кн. 1-а. — Мн.: БЕЛТА, 2001. — 576 с.: Іл. ISBN 985-6302-33-1 .
- Саганович Геннадій Миколайович (рос.) / / Хто є хто в Республіці Білорусь: Електронний довідник. — БД Ділова газета.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саганович Геннадій Миколайович |
- Статті. Геннадій Саганович (біл.) в Білоруській електронній бібліотеці
- Генадій Саганович «Грюнвальд в білоруській історіографії» (біл.)
- Генадій Саганович «Русини під Грюнвальдом (Дубровною) в 1410 р» (біл.)
- Геннадій Саганович «Невідома війна, 1654-1667» (біл.)
- Генадій Саганович «Мода на плагіат?» (біл.)
- Генадій Саганович «Війна з білоруською історією» (біл.)
- Геннадій Саганович, Володимир Арлов. «Десять століть білоруської історії», Мінськ, 1997. (біл.)