Гелла Вандекавеє
Гелл Вандекавеє (нід. Gella Vandecaveye; нар.. 5 червня 1973 року, Кортрейк, Бельгія) — бельгійська дзюдоїстка, дворазова призерка літніх Олімпійських ігор, дворазова чемпіонка світу, семиразова чемпіонка Європи, багаторазова чемпіонка Бельгії[2].
| Гелла Вандекавеє | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Громадянство |
 Бельгія |
| Народження |
5 червня 1973[1] (50 років) Кортрейк, Arrondissement of Kortrijkd, Західна Фландрія, Бельгія |
| Зріст | 170 см |
| Вебсторінка | gella.be |
| Спорт | |
| Вид спорту | дзюдо[1] |
| Участь і здобутки | |
 Гелла Вандекавеє у Вікісховищі | |
Спортивна біографія ред.
Гелла Вандекавеє почала займатися дзюдо у 8-річному віці. На молодіжному рівні Гелла виграла всі можливі нагороди у рамках національних першостей. 1990 року Вандекавеє стала третьою на молодіжному чемпіонаті Європи. 1990 року Гелла стала чемпіонкою Бельгії вже серед дорослих, а починаючи з 1992 року Вандекавеє вигравала національний чемпіонат 13 разів поспіль.
У 1992 році Гелла дебютувала на літніх Олімпійських іграх у Барселоні. На іграх бельгійка взяла участь у змаганнях у категорії до 61 кг. Гелла впевнено пройшла два раунди, але на стадії 1/4 фіналу поступилася німкені Фрауке Айкхоф. У втішному раунді за третє місце Вандекавеє поступилася Олені Петровій і вибула з подальшої боротьби. 1993 року молода бельгійська дзюдоїстка несподівано стала чемпіонкою світу, перемігши у фіналі срібну медалістку попередніх Олімпійських ігор ізраїльтянку Яель Арад. Навесні 1994 року Вандекавеє здобула золото дорослого чемпіонату Європи, що проходив у польському Гданську. 1995 рік ознаменувався для бельгійки двома бронзовими медалями найбільших міжнародних першостей.
На літніх Олімпійських іграх 1996 року в Атланті Вандекавеє вже розглядалася як претендентка на медалі. Бельгійська дзюдоїстка у категорії до 61 кг змогла дійти до фіналу, де поступилася японці Юко Емото та стала срібною медалісткою Ігор. Починаючи з 1997 року протягом п'яти років, Вандекавеє утримувала титул найкращої дзюдоїстки Європи у своїй ваговій категорії. На світових першостях 1997 та 1999 років Гелла двічі зупинилася за крок від перемоги, здобувши срібні медалі.
За два місяці до початку літніх Олімпійських ігор 2000 року в Сіднеї Вандекавеє під час тренувального табору порвала поперечну зв'язку правого коліна, і постало питання про участь спортсменки в Іграх. Проте разом зі своїм фізіотерапевтом спортсменка змогла набрати форму та виступила у Сіднеї. Незважаючи на недавню травму, Гелла успішно виступила у змаганнях у категорії до 63 кг. За весь турнір бельгійська дзюдоїстка поступилася лише раз, програвши у чвертьфіналі лише за рішенням суддів майбутній срібній медалістці Ігор китаянці Лі Шуфан. За два тижні до початку чемпіонату світу 2001 року в Мюнхені Гелла, впустивши кухонний ніж, порізала собі великий палець на нозі, проте спортсменка змогла проявити характер і завоювала своє друге золото світових першостей.
Літні Олімпійські ігри 2004 року в Афінах склалися для Вандекавеє не найкращим чином. У чвертьфіналі олімпійського турніру в категорії до 63 кг бельгійка поступилася словенській спортсменці Уршці Жолнір, а у втішному турнірі поступилася титулованій кубинці Дріуліс Гонсалес та залишилася без олімпійської медалі. У тому ж році Вандекавеє вирішила завершити свою спортивну кар'єру.
У 2009 році Вандекавеє відвідала безліч країн з метою зустрічі з бельгійцями, які мешкають у різних державах світу, відвідання бельгійських підприємств та посольств Бельгії. В рамках поїздки їй вдалося провести зустріч з прем'єр-міністром Російської Федерації Володимиром Путіним[3] та Далай-ламою[4].
У 2015 році Гелла Вандекавеє введена до зали слави Міжнародної федерації дзюдо.[5]
Досягнення ред.
- Дзюдоїстка року в Європі (4): 1994, 1998, 1999, 2001
- Спортсменка року у Бельгії (2): 1993, 1997
Державні нагороди ред.
Великий офіцер Ордену Леопольда I (2003).
Особисте життя ред.
Примітки ред.
- ↑ а б JudoInside.com — 2002.
- ↑ Gella Vandecaveye Bio, Stats, and Results | Olympics at Sports-Reference.com. web.archive.org. 18 квітня 2020. Архів оригіналу за 18 квітня 2020. Процитовано 15 травня 2023.
- ↑ Визит всемирноизвестной дзюдоистки Геллы Вандекавейе в Москву. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 вересня 2015.
- ↑ Gella Vandecaveye schenkt dalai lama twee judogordels. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 вересня 2015.
- ↑ Gella Vandecaveye. Hall of fame. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 9 вересня 2015.
- ↑ Judochamp. Gella Vandecaveye
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гелла Вандекавеє |
- Профайл Гелла Вандекавеє на сайті «Легенди дзюдо»
- Гелла Вандекавеє — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)
- Офіційний сайт