Вікіпедія

Гели (скіфське плем'я)

Гели (дав.-гр. Γῆλαι,[1] Γέλαι,[2] або Γέλοι,[3] Gélai або Géloi), або гелійці, були скіфським племенем, яке згадується Страбоном та іншими античними авторами як таке, що проживало на південних берегах Каспійського моря. Назва провінції Ґілян, ймовірно, походить імені гелів. Інша гіпотеза кількох істориків припускає, що гели еквівалентні галгам, давнім сусідам легів (лексів).[4][5]

Кавказ у I столітті до нашої ери за Страбоном.

Класичні джерела ред.

Страбон вперше згадує гелів разом із легами в п'ятому розділі одинадцятої книги своєї «Географії», які, за словами Феофана Мітіленського, сподвижника Помпея в його кавказькому поході в першому столітті до нашої ери, жили між амазонками та албанцями, тобто на Північному Кавказі.[6] Плутарх уточнює, що амазонки не межували з албанцями, а були відокремлені одне від одного гелами і легами. Отже, вони повинні були бути народами, сусідніми з албанцями, але відрізнялися від них.[7]

Друга розповідь Страбона про гелів розміщує їх серед племен південного Каспію, до яких входили кадусії, марди, вітії та анаріаки, що не узгоджується з тим, що він говорить про їхнє місцеположення на початку своєї «Географії». Можливо, ми повинні припустити, що цей народ, принаймні частково, або змінив своє місце проживання, або, можливо, був іншим племенем із подібною назвою. Якщо, як здається ймовірним, цей опис точно відображає їхній розподіл із заходу на схід, то гели жили б безпосередньо на схід від річки Аракс, уздовж кордону Вірменії. Припускається, що їхня територія була відносно непродуктивною, не мала великої сільськогосподарської та бідна видобувними копалинами. Пліній вважає гели та кадусії синонімами, причому «кадусії» — це грецька назва племені, а «гели» — його східний еквівалент.[8] Якщо він правий, то цілком ймовірно, що назва сучасного Ґіляну походить від назви гелів.

Згідно з пізньокласичним автором Бардайсаном, гели (гіліти), які жили вздовж Каспійського моря, мали жіночних чоловіків і мужніх жінок, подібно до громадян Кум за часів тирана Арістодема.

Among the Gelae women sow, harvest, build and do all the things that workers do. They wear plain garments, do not wear sandals and make no use of agreeable perfumes. They are not reproached if they fornicate with foreigners or the servants in their household. Gelae men, on the other hand, wear coloured garments and ornaments of gold and precious stones and anoint themselves with agreeable perfumes. They do so not because they are effete but because of a law. The men love hunting and fighting.[9]

Останні дослідження ред.

Сучасні вчені висунули різні гіпотези щодо первісного розташування, етнічної приналежності та мови гела. Арнольд Чікобава,[10] Іване Джавахішвілі,[11] Вільям Е. Д. Аллен,[12] Петро Бутков, Адольф Берже та інші відносять гела до сучасної гальгаї (інгуші). Пітер фон Услар писав, що сліди назви Гела можна знайти в північному Дагестані. Зв'язок між ім'ям Гілан і гелами далі обговорювався Василем Бартольдом і Е. А. Грантовським, які погоджуються з визначенням Плінієм гела і кадусіїв як одного народу, який розмовляв прабатьковою формою талиської мови, однієї з іранських мов.

Примітки ред.

  1. ↑ Strabo, Geographica, xi. pp. 508, 510.
  2. ↑ Plutarch, «The Life of Pompeius», c. 35.
  3. ↑ Ptolemy, Geographia.
  4. ↑ Чикобава, 2010, с. 30–31.
  5. ↑ Javakhishvili, 1937, с. 97.
  6. ↑ The Geography of Strabo. Loeb Classical Library. Vol. V. 1928.
  7. ↑ Jost Gippert; Jasmine Dum-Tragut (2023). Caucasian Albania: An International Handbook. Walter de Gruyter GmbH & Co KG. с. 13. ISBN 978-3-11-079468-7.
  8. ↑ Pliny, Historia Naturalis, vi. 16. s. 18.
  9. ↑ Bardaisan, "Book of the Laws of Countries" Paragraph 40.
  10. ↑ Чикобава, 2010, p. 31: "The terms «Sindian», «Gligvi», «Legian», «Albanian» correspond to the names of peoples mentioned in historical Greek sources: Sindi — are one of the Adyghe peoples; Γιλγ- [Gligvi] — the old Georgian name of for Nakh peoples, in particular the Ingush, Γαλγα- [Galga] — the self-name of the Ingush people is close to Ancient Greek 'geloi', and 'leg' is close to Ancient Greek 'légoi' (cf. Georgian «leḳ-i» — the collective name of the peoples of Dagestan)".
  11. ↑ Javakhishvili, 1937, p. 97: "In ancient times, Greek and Roman geographers called the native inhabitants of the middle and eastern parts of the North Caucasus «Geli» and «Legi». The name Geli (Gelae) is the equivalent of the modern «Ghalgha», as pronounced in their own language and in the Tushin language; and the equivalent of Legi is the Georgian «Lekebi» (Leks), Avars. In Georgian, the first corresponds to «Ghilghvi» (singular) and «Ghilghvelebi» (plural), which are often found in old Tushin folk poems. And in other regions of Georgia, it is customary to designate them as «Gligvi».".
  12. ↑ Allen, 1970, p. 33: "The Galgay (Georgian: Ghligi), may be compared with the Gelae of classical writers, cf. Strabo, Geography, Book XI, V, I. They were neighbours of the Legae".

Джерела ред.

  • Страбон, Географія.
  • Луцій Местрій Плутарх (Плутарх), Порівняльні життєписи.
  • Клавдій Птолемей (Птолемей), Географія.
  • Javakhishvili, I. (1937). ქართული ერის ისტორიის შესავალი [Introduction to the history of the Georgian nation] (PDF) (груз.). Т. 2: kartuli da k'avk'asiuri enebis tavdap'irveli buneba da natesaoba. Tbilisi: Ssrk' metsnierebata ak'ademia - sakartvelos piliali. с. 1—754.
  • Чикобава, А.С. (2010). Введение в иберийско-кавказское языкознание [Introduction to Iberian-Caucasian Linguistics] (рос.). Тбилиси: Тбилисский Гос. Университет им. И. Джаважишвили. Изд.«Универсал».
  • Kamilla Trever, «Albania in the IV—II Centuries BCE», in Essays on the History and Culture of Caucasian Albania: IV Century BC–VII Century AD (1959).
  • «Onomastics and Epigraphy of Medieval Eastern Europe and Byzantium» (1993), p. 204.
  • Naturkunde: Lateinisch-Deutsch, Buch VI, Kai Brodersen, ed., Zürich (1996), p. 184
  • К источникам и историческим основаниям коранического рассказа о Йа'джудже, Ма'джудже и Зу-л-Карнайне // Ars Islamica. В честь Станислава Михайловича Прозорова. Сост. и отв. ред. М. Б. Пиотровский, А. К. Аликберов. М.: Наука — Восточная литература, 2016. C. 279—356. (рос.)
  • Allen, W.E.D. (1970). Russian Embassies to the Georgian Kings, 1589–1605. Т. 2. The Hakluyt Society.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гели_(скіфське_плем%27я)&oldid=41056339