Гелена Скірмунт
Гелена (Хелена) Скірмунт (5 листопада 1827, Колодне Пінського повіту, нині Столінський район — 1 лютого 1874) — художниця і скульпторка з роду Скірмунтів.
| Гелена Скірмунт | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 5 листопада 1827[2][3][1] Колодне, Пінський повіт, Мінська губернія, Російська імперія |
| Померла | 1 лютого 1874[1] (46 років) Амелі-ле-Бен-Палальда або Пінськ, Мінська губернія, Російська імперія |
| Поховання | Cemetery on the street Spakojnaja, Pinskd |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | художниця, скульпторка |
| Учасник | Польське повстання 1863—1864 |
| Жанр | портрет |
| Рід | Скірмунти |
| Батько | Александр Скірмунтd |
| Мати | Гартензія Ордаd |
| У шлюбі з | Казимір Скірмунтd |
| Діти | Констанція Скірмунтd і Q92311951? |
Біографія
ред.
Народилася в сім'ї пінського повітового хорунжого (1814—1817) і маршалка (1823—1829) Александра Скірмунта (1794—1847) і Гартензії О́рди, котрі одружилися в 1825 році. Племінниця Наполеона Орди. Її батько володів значними земельними володіннями в Пінському повіті: маєток Колодне в 1814 році налічував 118 ревізьких душ; маєток Рухч в 1834 налічував 621 душу, а в 1841—817.
Почала вчитися мистецтву у Вільнюсі у Вікентія Дмоховського. У 1844—1845 подорожувала по Європі, була в Берліні, Парижі. Малювала портрети, пейзажі, ікони для церков. Як скульптор виконала багато розп'ять, медальйони з портретами, у тому числі Йоахима Лелевеля, Юзефа Крашевського.
У 1863 за спробу доставити депешу Ромуальду Траугутту була заарештовано і вислана в Тамбов. Чоловіка її вислали в Кострому, пізніше він добився возз'єднання з дружиною. Навесні 1867 року їм дозволили повернутися на Полісся, однак через кілька місяців Казимира Скірмунта вислали в Балаклаву в Криму. У 1869 році туди ж відправили й Гелену.
В останні роки життя працювала в історичному жанрі (гіпсові макети «Міндовг», «Гедимін», історичні шахи у вигляді війська Яна III Собеського і турків тощо). Вела щоденник, який частково опублікував Броніслав Залеський разом з листами під назвою «3 життя литвинки, 1827—1874» (1876).
У 1872 році її здоров'я погіршилося, вона захворіла на дифтерію, поїхала лікуватись у Європу. Померла 1874 року в Парижі. У 1875 році родичі добилися права перевезти її прах на батьківщину; поховано Гелену Скірмунт у Пінську.
Родина
ред.У 21 рік вийшла заміж за свого далекого родича архітектора Казимира Скірмунта. У шлюбі з ним народила 4 дітей:
- Станіслав (1857—1921), мандрівник, директор управління лісами в Судані, власник садиби в Хартумі.
- Ірена (1851—1905), жила у Варшаві, вийшла заміж за Т. Ольшевського.
- Констанція (1851—1933), відома польська публіцистка, історик.
- Казимира Броніслава (1865—1938), вийшла заміж за Казимира Ігната Ромера (1848—1921), власника маєтку в Ямполі.
Примітки
ред.- ↑ а б в Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ FemBio database
Джерела
ред.- Вяроўкін-Шэлюта У. Скірмунты // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 6, кн. 1. — Мінск, 2001.
- Беларуская энцыклапедыя. У 18 т. Т. 14. — Мінск, 2002.
- Залескі Б. З жыцця літвінкі. — Мінск, 2009.
- Несцярчук Л. М. Замкі, палацы, паркі Берасцейшчыны Х-ХХ стагоддзяў (гісторыя, стан, перспектывы) [Архівовано 26 лютого 2018 у Wayback Machine.] / Л. М. Несцярчук. — Мінск: БЕЛТА, 2002. — 334 с.: іл. ISBN 985-6302-37-4.
- Кисель, Дмитрий (3 лютого 2017). Непокорная литвинка, или Возвращение славного имени Полесья. Медиа-Полесье (рос.). Архів оригіналу за 26 лютого 2018. Процитовано 25 лютого 2018.