Ґегамський хребет
Ґегамський гірський хребет (вірм. Գեղամա լեռնաշղթա), раніше також Ахманґан (вірм. Ահմանգան)[1][2] — платоподібний вододіл басейнів озера Севан — зі сходу, притоків річки Аракс і Раздан, Азат і Веді — з південного заходу і Арпа — з півдня. Середня висота Ґегамського гірського масиву — близько 2500 м. Хребет має вулканічне походження, включає велику кількість згаслих вулканів. Довжина хребта — 70 км, ширина — 48 км.
Ґегамський хребет
вірм. Գեղամա լեռնաշղթա | ||||
 | ||||
| Країна |  Вірменія
| |||
|---|---|---|---|---|
| Область | Котайк, Гегаркунік | |||
| Є частиною | Кавказькі гори, Малий Кавказ | |||
| Геологія | вулканічне поле | |||
| Довжина | 70 км | |||
| Ширина | 48 км | |||
| Найвища точка | Аждаак | |||
| - координати | 40°12′ пн. ш. 44°57′ сх. д. / 40.200° пн. ш. 44.950° сх. д. | |||
| - висота | 3597 м | |||
 Ґегамське пасмо на топографічній мапі
| ||||
 Ґегамський хребет у Вікісховищі | ||||
Назва ред.
Гірське пасмо мало різні найменування, які давали місцеві вірмени і народи, що пізніше прийшли до Вірменії. Найстаріша відома назва — Ґегамські гори. Пасмо також відоме під назвами Ґегамський хребет, Ґегаркуняцькі гори або просто Ґегаркуняц (вірм. Գեղարքունյաց). Пізніші тюркомовні назви — Ахманґан чи Ахманкан і Ганли-Ґйол.
Назву Ґегамських гір пов'язують з ім'ям Ґегама — правнука легендарного прабатька вірмен Айка.
Опис ред.
Найвища точка вододілу — вулкан Аждахак, з висотою 3597 м над рівнем моря, розташований у північній половині хребта. У кратері вулкана утворилося озеро, яке протягом усього року живиться талими водами. Друга за висотою гора — Спітакасар, висотою 3560 м над рівнем моря.
Особливий інтерес у Гегамському хребті представляє озеро Акна. Озеро розташоване на межі Котайкського і Гегаркунікського регіонів.
З хребта беруть початок річки Азат, Веди (басейн Араксу), Гаварагет, Аргічі, Бахтак, Шохвак, Цаккар, Лічк (басейн озера Севан).
Наскельні малюнки ред.
Велику кількість малюнків, висічених на скелях, було виявлено в Гегамських горах, розташованих на рівні 2600-3200 м. Значна частина малюнків зображує людей в сценах полювання і битв, обробки землі, змагань і танців, а також міфологічні створіння — «вішапи» (дракони). Деякі наскельні малюнки відображають поклоніння материнству, предкам, героям, духам, родючості і часу. Зображені також географічні елементи: річки, озера, джерела, а також астрономічні тіла і явища: Сонце, Місяць, сузір'я, боліди, комети і блискавки.
Легенди ред.
Південно-східні схили Гегамських гір перетинаються з овіяним легендами Хосровським лісом, оголошеним державним заповідником. За переказами, ліс має штучне походження — ліс був посаджений на сухому кам'янистому схилі в IV ст. за вказівкою вірменського царя Хосрова Котака, згодом запустили туди диких тварин.
Див. також ред.
Фото ред.
-
Озеро на вершині Великого Аждаака
Джерела ред.
- Кочарян А. Е., Ширинян К. Г. Каталог верхнеплиоцен-четвертичных вулканов Армянской ССР. Том 2: Вулканы Гегамской и Варденисской вулканических областей. — Ереван, 1978.
Ресурси Інтернету ред.
- Вулкан Аждаак // Ереван. — 2005. — № 5. [Архівовано 3 травня 2014 у Wayback Machine.]
- The Mystery of Azhdahak [Архівовано 13 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Вступ [Архівовано 13 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Міфи Аждаака — Геологія [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Наскельні Малюнки [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.]
Виноски ред.
- ↑ maps / Erevanskaya-Gub.htm Хр. Ахманган' на карті 1903. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 17 січня 2015.
- ↑ Зіарат. Велика Радянська Енциклопедія 1936[недоступне посилання з квітня 2019]
Зіарат (або 3іарет), назва декількох вершин в Закавказзі. З них найбільш значні: 1) дві вершини на вулканічному нагір'ї Ахманґан до Зіарату від озера Гокчи — 3335 м і 3166 м; 2) в масиві Алагесу на Вірменському нагір'ї на південний схід від Ґюмрі — 3076 м; 3) у південній частині Карабаського хребта на південний схід від Шуші-2455 м.