Цілолист запашний
Цілолист запашни́й[1] або гаплофіл запашний[2][3] (Haplophyllum suaveolens) — багаторічна рослина родини рутові (Rutaceae), поширений у південно-східній Європі та західній Азії. Етимологія: лат. suaveolens — «запашний»[4].
| Цілолист запашний | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Сапіндоцвіті (Sapindales) |
| Родина: | Рутові (Rutaceae) |
| Рід: | Цілолист (Haplophyllum) |
| Вид: | Цілолист запашний (H. suaveolens)
|
| Біноміальна назва | |
| Haplophyllum suaveolens | |
Опис
ред.Напівчагарник 20–45 см заввишки. Лопаті зав'язі, як і коробочка, біль-менш опушені, на верхівці з конусоподібними придатками. Чашолистки трикутно-ланцетні, загострені, по краю війчасті. Пелюстки 6–8(10) мм довжиною, жовті, часто з бурою, поздовжньої смужкою на спинці. Вся рослина густо коротко опушена[2].
Поширення
ред.Європа: Албанія, Греція, Македонія, Сербія [вкл. Косово], Болгарія, Молдова, Румунія, Україна [вкл. Крим], пд.-зх. Росія; Азія: Туреччина, Сирія[5].
В Україні зростає на сухих степових схилах, вапняково-кам'янистих відслоненнях — на півдні Лісостепу (Одеська і Донецька області) і в Степу, б. м. звичайно; в Кримській обл., рідко (Євпаторійський р-н і Керченський півострів, гора Опук)[2]. Входить у переліки видів, які перебувають під загрозою зникнення на територіях Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської областей[3].
Джерела
ред.- ↑ Haplophyllum suaveolens // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 213. (рос.)(укр.)
- ↑ а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
- ↑ Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 11 січня 2017. Процитовано 02.03.2018.
- ↑ The Euro+Med PlantBase. Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 02.03.2018. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |