Ганс Роде (нім. Hans Rohde; 27 жовтня 1888, Рогген30 квітня 1954, Пельворм) — німецький і османський офіцер, генерал-лейтенант вермахту.

Ганс Роде
нім. Hans Rohde
Народився 27 жовтня 1888(1888-10-27)
Рогген
Помер 30 квітня 1954(1954-04-30) (65 років)
Пельворм
Діяльність військовослужбовець
Військове звання Rank insignia of Generalleutnant of the Wehrmacht.svg Генерал-лейтенант
Нагороди
Медаль «Ліакат»
Медаль «Імтияз»
Орден Меджида 4 ступеня
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Кавалер ордена «За військові заслуги» (Болгарія)
Галліполійська зірка
Ганзейський Хрест (Гамбург)
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу

БіографіяРедагувати

22 березня 1906 року вступив у Прусську армію. З 1 жовтня 1910 по 1 жовтня 1913 року — інструктор Османської армії. Учасник Першої Балканської війни. Хоча німецьким військовикам заборонили брати участь у війні, завдяки заступництву Іззета-паші Роде отримав особливий дозвіл Назима-паші на службу офіцером Генштабу. В жовтні 1913 року повернувся в Німеччину і продовжив службу в Прусській армії. Учасник Першої світової війни, командував ротою піхотного полку «Генерал-фельдмаршал фон Маккензен» (3-го вестфальського) №129 на Східному фронті. З жовтня 1917 по квітень 1918 року — офіцер зв'язку Османської армії. В 1919 році — член фрайкору в Рейнській області. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. Пройшов дипломатично підготовку, в 1930 році вивчав турецьку, в 1932 році — японську мову в Берлінському університеті. З листопада 1934 року — інструктор Турецької армії. З 1 квітня 1936 року — військовий аташе в Анкарі, Афінах (до 10 серпня 1939) і Тегерані (до 16 лютого 1940). 25 лютого 1943 року Фрідріх Паулюс через радянських дипломатів попросив Роде передати йому погони генерал-фельдмаршала, які він потім носив у полоні. 2 серпня 1944 року Туреччина розірвала дипломатичні стосунки з Німеччиною і Роде втратив посаду. З червня 1945 по лютий 1947 року перебував у американському полоні.

ЗванняРедагувати

НагородиРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Meine Erlebnisse im Balkankrieg und kleine Skizzen aus dem türkischen Soldatenleben, Charlottenburg 1913
  • Die Operationen an den Dardanellen im Balkankriege 1912/13, Verlag R.Eisenschmidt, Berlin 1914
  • Die Ereignisse zur See und das Zusammenwirken von Heer und Flotte im Balkankrieg 1912/13, Berlin 1914
  • Das Deutschtum in Syrien und Palästina, in: „Süddeutsche Monatshefte“, 12. Jahrgang, Heft 12, September 1915, S. 899–906
  • Deutschland in Vorderasien, Berlin 1916
  • Der Kampf um Asien
    • Band 1: Der Kampf um Orient und Islam,
    • Band 2: Der Kampf um Ostasien und den Stillen Ozean, Stuttgart 1924 und 1926
  • Der Offizier des Reichsheeres, Berlin 1929
  • Italien und Frankreich in ihrer politischen, militärischen und wirtschaftlichen Gegensätzen, Berlin 1931
  • Deutsch-französische Machtfaktoren, 2 Bände, Berlin 1932
  • Der Herriot-Plan zur Abrüstungsfrage. Was Frankreich mit ihm bezweckt und was er bedeutet, Berlin 1933
  • Französische „Geschichtsauffassung“ und Propaganda in der Abrüstungsfrage, Berlin 1934

ЛітератураРедагувати

  • Cemil Koçak: Türkiye de bir Alman Subyi – General Rohde’nin Türkiye Anıları. In: Tarih ve Toplum, 5 (1985), S. 18–27
  • Berna Pekesen: Zwischen Sympathie und Eigennutz. NS-Propaganda und die türkische Presse im Zweiten Weltkrieg. Münster 2014, S. 63
  • Erwin A. Schmidl: Hitlers Spion, Österreichs Stimme – Die zwei Leben des Wilhelm Hendricks-Hamburger (1917–2011). Studien-Verlag, ISBN 978-3-7065-6020-7, 2020