Ганна Борзобагата-Красенська

Ганна Борзобагата-Красенська — волинська княжна, управляла скарбницею Луцької єпархії. Прославилася своєю войовничістю давши рішучий супротив під час нападу на її маєток князя Андрія Курбського, відбила атаки кількасотенного загону шляхти з війська польського короля Стефана Баторія[1][2][3].

Життєпис ред.

Досить нечисленними є відомості про походження та життя Ганни Борзобагатої-Красенської. Можливо походила з відомого роду — Борзобагатих[4][5]. Однак, її характеризували як, жінку надзвичайну, владну та рішучу. Вона зуміла підкорити не лише свого чоловіка (ймовірно Олександра Журавницького), але й тестя — єпископа Луцького. Вона самостійно розпоряджалася майном і скарбницею Луцького єпископства, вела світське судочинство та силовим чином вирішувала конфлікти інтересів з сусідами[6][7]. За деякими відомостями Ганна на чолі військових загонів захоплювала нові території, щоб таким чином поширювати вплив свого тестя — єпископа Іоана Борзобагатого. Захопивши Жидичинську архимандрію вона прогнала ченців та передала її під керівництво тестя[8]. Чутки про її діяльність дійшли до самого польського короля, Великого князя Литовського та Руського, очільника Речі Посполитої обох народів — Стефана Баторія. Останній розпорядився підняв проти Ганни «посполите рушення», тобто збройне ополчення чисельністю в кілька тисяч шабель. Однак, це не збентежило жінку і вона, одягнувшись у військове спорядження, рушила назустріч «рушенню» маючи під своїм керівництвом загін гайдуків та артилерію. Ганні вдалося завдати поразки ворогам, де вона особисто брала участь у битвах з мечем у руці[6][7].

Наступного разу відомості про неї з'явилися під час нападу на її маєток зі сторони князя Курбського. Андрій Михайлович Курбський був князем династії Рюриковичів, московським боярином, воєводой; урядником Великого князівства Литовського, шляхтичем Речі Посполитої. На початку правління Івана IV Грозного обіймав найвищі адміністративні й військові посади, однак згодом між ними виникнули суперечності щодо внутрішньої й зовнішньої політики, що врешті призвело до того, що Курбський потрапив під немилість і вимушений був рятуватися втечею. На шляху до двору польського короля Сигізмунда II він вчинив напад на родинний маєток Ганни Борзобагатої-Красенської. Вона особисто очолила супротив та відбила атаки кількасотенного загону[9][1].

Примітки ред.

  1. а б Жінка-Онлайн — Відомі українки. www.zhinka-online.com.ua. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 5 жовтня 2019.
  2. Волинські амазонки. www.ar25.org (укр.). Процитовано 5 жовтня 2019.
  3. Апанович, О. М. (1993). Роль жінки в козацькому вихованні. Київ, Генеза: Неопалима купина. Народознавство, історія. с. 38.
  4. Білоус Н. Луцьке війтівство в XV—XVII ст.: характеристика інституту та персоналії урядників // Український історичний журнал. — 2015. — № 4 (523) (лип.-серп.). — С. 4—22. — ISSN 0130-5247
  5. Жеребцова Л. Напад на ГОСПОДАРСЬКОГО МИТНИКА ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ІВАНА ЯЦКОВИЧА БОРЗОБАГАТОГО (на основі матеріалів луцької ґродської книги за 1561 р.) [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Український історичний збірник. — Вип. 16. — 2013. — С. 394—412.
  6. а б бібліотека, History | Твоя. Северин Наливайко (?—1597) - ЕПОХА СІЧОВИХ МОЛОДЦІВ - Видатні Українці: Довідник - 2010. history.vn.ua (укр.). Процитовано 5 жовтня 2019.
  7. а б письменниця, Шевченко Ганна (Анна Коршунова), кандидат географічних наук. Розбійниця з великої дороги. history.sumy.ua (uk-ua) . Архів оригіналу за 10 вересня 2019. Процитовано 5 жовтня 2019.
  8. Записки Чина Св. Василія Великого: Секція 2 (укр.). Sumptibus PP. Basilianorum. 1988. с. 87.
  9. Грузін Д. В. Курбський Андрій Михайлович [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 516. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.