Гандрій Зейлер (серболуж. Handrij Zejler; 1 лютого 1804 — 15 жовтня 1872) — один з найвизначніших діячів культури лужицьких сербів. Вважається класиком верхньолужицької мови і є одним з її найпомітніших культурних представників. Відомий також як науковець, організатор культурних осередків, редактор лужицьких видань, автор підручників, священик, один із засновників науково-культурницької організації «Матиця сербська». Його вважають основоположником нової серболужицької літератури. Одні з найвідоміших поезій: «Прекрасна Лужиця», «Триваймо, серби!», «Сербська наречена», «Добра рада для хлопців», «Добра рада для дівчат», «Пивний спів».[3][4]

Гандрій Зейлер
Zejlersig01.jpg
Народився 1 лютого 1804(1804-02-01)[1][2]
Salzenforstd, Бауцен, Німеччина
Помер 15 жовтня 1872(1872-10-15)[1][2] (68 років)
Лоза, Баутцен, Саксонія
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Empire.svg Німеччина
Діяльність поет, письменник
Мова творів верхньолужицька і Лужицькі мови
Членство Q56744908?

CMNS: Гандрій Зейлер на Вікісховищі

ПриміткиРедагувати

  1. а б Discogs — 2000.
  2. а б Енциклопедія Брокгауз
  3. Поезія лужициьких сербів. Антологія. Київ 1971.
  4. http://brutalangels.org/?action=article_page&id=95[недоступне посилання з липень 2019]