Гал-Оя (національний парк)
Національний парк Гал-Оя на Шрі-Ланці був заснований 1954 року та є основним басейном Сананаяке Самудрая, найбільшого водосховища Шрі-Ланки, яке було утворено в рамках проекту розвитку Гал-Оя будівництвом дамби на річці Гал-Оя у Інгініягала у 1950 р. Важливою рисою національного парку є стадо слонів, яке можна спостерігати цілий рік. А серед флори парку вартими уваги є три важливі рослини медицини Аюрведа, тріфала: Terminalia chebula, Terminalia bellirica та Emblica officinalis. З 1954 по 1965 рік парком управляла Рада розвитку Гал-Оя, а потім воно було передано Департаменту охорони дикої природи. Національний парк розташований у 314 км від столиці Шрі-Ланки Коломбо.[1]
.JPG) | |
| 7°13′00″ пн. ш. 81°22′00″ сх. д. / 7.21666667° пн. ш. 81.36666667° сх. д. | |
| Країна |  Шрі-Ланка |
|---|---|
| Розташування | Ува і Східна провінція, Шрі-Ланка |
| Найближче місто | Ампара |
| Площа | 25 900 га |
| Засновано | 12 лютого 1954 |
| Оператор | Департамент охорони дикої природи Шрі-Ланки |
  Гал-Оя (національний парк) (Шрі-Ланка) | |
 | |
 Гал-Оя у Вікісховищі | |
Пов'язані природоохоронні території
ред.Рада розвитку Гал-Оя заснувала декілька природоохоронних територій для захисту водних басейнів водосховища Сананаяке Самудрая і декількох інших.[2] Це допомогло запобігти ерозії ґрунту, спричиненої спалюванням рослинного покрову тхалава селянами. Так у 1954 році були засновані Національний парк Гал-Оя, охоронна зона Сананаяке Самудрая, північно-східна охоронна зона долини Гал-Оя і південно-східна охоронна зона долини Гал-Оя. Ці чотири резервати мають площу 63 000 га.[3] Департамент охорони дикої природи здійснює управління та захист цих територій, зменшуючи сутички між селянами та слонами та встановлюючи контроль за дотриманням законодавства по охороні флори та фауни. Рейнджери мають чотири пости: Інгініягала, Муллегама, Нілгла та Бадулувела. 1974 року була додана охоронна зона Буддангала (монастир з руїнами супи та інші будівлі у розташованій поруч території Малваттай).
Характеристики
ред.Парк має висоту над рівнем моря від 30 до бл. 900 метрів.[4], з горами Данігала, Нілгала та Улпота[2]. Опади приносять дощі під час північно-східного мусону, середньо-річний рівень опадів становить 1700 мм.
Крім доріг у парк можна потрапити на човні від Інгініягала через Сананаяке Самудрая. Пташиний острів на водосховищі є місцем гніздування птахів.[5] У місці, де у водосховище впадає Гал-Оя, вода тече через природний тунель, відомий як Макара Ката («пасть дракона» сингальською) або просто Макара.[6] Неподалік також розташована ступа Дагхавапі, збудована у 2 ст. до н. е. на місці, де за традицією Будда медитував під час третього відвідання Шрі-Ланки. Ступу щороку відвідують тисячі віруючих. Історичну важливість має і Данігала, яка була домівкою Веддів Хенебадде[2] . На скелі біля печери Херебадде є написи Брахмі[5].
Флора і фауна
ред.Рослинність парку представлена трьома типами: лісами, чагарниками і полями. Національний парк включає значущу територію трав'яних саван, відомих як тхалава сингальською та гористі луки, відомі як патхана. У тхалава переважають жорсткі трави, такі як Cymbopogon nardus («мана») і Imperata cylindrica («ілук»). Випалена тхалава, відома як Дамана, використовується селянами для випасу домашньої худоби. У лісах можна знайти також рідкісні рослини, які використовуються у медицині, наприклад Pterocarpus marsupium, Careya arborea і Cassia fistula. Поширеними квітучими рослинами є Berrya cordifolia, лонган, Mangifera zeylanica, Diospyros spp., Ziziphus spp. і Mallotus repandus («вал кеппетія»).
У парку відомо 32 сухопутних ссавці[7], серед яких слон цейлонський, аксис цейлонський, мунтжак індійський, водяний буйвіл, замбар індійський, ланкійський леопард, Macaca sinica і свиня дика[2]. Серед рептилій вартими уваги є болотяний крокодил і черепаха зірчаста. У парку зафіксовано понад 150 видів птахів[5], серед них:
- яванський марабу, пелікан сірий та червонолиця зозуля.[8],
- водоплавні птахи — Phalacrocorax fuscicollis, Anhinga melanogaster, чапля сіра і Dendrocygna javanica[9],
- та хижі птахи — білобрюхий орлан і сіроголовий орлан[9].
Ендеміком парку є метелик Appias wardii[4].
Загрози та охорона
ред.Незаконна вирубка забрала 120 000 м² лісу.[10] Зафіксований і незаконний збір медичних рослин. Недостатня кількість рейнджерів парку не дозволяє повністю запобігти цим злочинам. Критиці були піддані і дії самого Департаменту охорони дикої природи, коли він неспромігся надіслати хірурга-ветеринара, щоб допомогти пораненому слону.[11] Був запропонований екокоридор джунглів між національними парками Гал-Оя і Мадуру-Оя.[12]
Фауна парку
ред.-
Аксис -
Примітки
ред.- ↑ Gal Oya National Park. info.lk. Архів оригіналу за 4 грудня 2009. Процитовано 20 липня 2009.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|df=(довідка) - ↑ а б в г Senarathna, P.M. (2004). Gal Oya Jathika Vanodhyanaya. Sri Lankawe Jathika Vanodhyana (вид. 2nd). Sarasavi Publishers. ISBN 955-573-346-5.
- ↑ Galoya National Park. sltda.gov.lk. Sri Lanka Tourism Development Authority. Архів оригіналу за 5 листопада 2009. Процитовано 20 липня 2009.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|df=(довідка) - ↑ а б Fauna of Gal Oya National Park (PDF). birdandwildlifeteam.com. The Bird & wildlife Team. Архів оригіналу (cached HTML) за 9 грудня 2012. Процитовано 20 липня 2009.
- ↑ а б в de Livera, Lankika (2005). Gal Oya: Wonders of an island park. The Sunday Times (Sri Lanka). Wijeya Newspapers Ltd. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 20 липня 2009.
- ↑ Ranwella, Nayanaka. The "Makara" in the Gal Oya valley. infolanka.com. Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 20 липня 2009.
- ↑ Sriyananda, Shanika (5 вересня 2004). Guide to National Parks. Sunday Observer. The Associated Newspapers of Ceylon Ltd. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 20 липня 2009.
{{cite news}}: Cite має пустий невідомий параметр:|df=(довідка) - ↑ Important Bird Area factsheet: Senanayake Samudraya / Nilgala, Sri Lanka. birdlife.org. BirdLife International. 2009. Архів оригіналу за 2 січня 2009. Процитовано 20 липня 2009.
- ↑ а б Senanayake Samudraya. iwmi.org. International Water Management Institute. Архів оригіналу за 26 липня 2011. Процитовано 20 липня 2009.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|df=(довідка) - ↑ Wickramage, Florence (8 серпня 2002). Gal oya National Park awakes after 20 years. Daily News. The Associated Newspapers of Ceylon Ltd. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 20 липня 2009.
{{cite news}}: Cite має пустий невідомий параметр:|df=(довідка) - ↑ Rajakarunanayaka, Sagarica (2 листопада 1997). Who listens to the call of the wild. The Sunday Times (Sri Lanka). Wijeya Newspapers Ltd. Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 20 липня 2009.
- ↑ Gunewardana, Jagath. Protected areas for wildlife conservation. infolanka.com. Архів оригіналу за 19 березня 2017. Процитовано 20 липня 2009.