Буйвіл індійський
Буйвіл індійський в Таїланді
Буйвіл індійський в Таїланді
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Китопарнокопитні (Cetartiodactyla)
Підряд: Жуйні (Ruminantia)
Родина: Бикові (Bovidae)
Рід: Буйвіл (Bubalus)
Вид: Буйвіл індійський
Bubalus bubalis
(Linnaeus, 1758)
2004buffalo.PNG
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Bubalus bubalis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Bubalus bubalis
EOL logo.svg EOL: 311907
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 89462
Fossilworks: 149716

Буйвіл індійський, або азійський буйвіл[1][2], або водяний буйвіл (Bubalus bubalis, syn. Bubalus arnee) — вид ссавців роду буйвіл (Bubalus). Велика тварина родини бикових (Bovidae).

Вид відомий переважно за свійськими (одомашненими) формами. Дикі популяції поширені в Індії, Непалі, Бутані й Таїланді. Дика форма (яку інколи називають «дикий азійський водяний буйвіл») перебуває під загрозою зникнення. Відомі здичавілі популяції буйвола індійського у Північній Австралії.

Буйволів часто використовують як свійських тварин: в Азії, Південній Америці, Африці та Південній Європі.Буйвол приносить порівняно більшу користь, ніж інша рогата худоба, так як він майже ніякого догляду не потребує і годується такими рослинами, якими нехтують інші домашні тварини.[3] Станом на 2000 рік, за оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, у світі утримувалося приблизно 158 млн водяних буйволів, 97 % із них — в Азії[4].

В Україні буйволів утримують на Закарпатті та Львівщині.

Генетичні дослідженняРедагувати

Результати аналізу мітохондріальної ДНК показують, що болотний та річний буйволи були одомашнені незалежно [5]. Секвенування генів цитохрому b[en] видів Bubalus означає, що буйволи походять щонайменше з двох популяцій, і що річковий і болотний типи диференціюються на повному видовому рівні. Генетична відстань між двома типами настільки велика, що був запропонований час розбіжності приблизно в 1,7 мільйона років. Було помічено, що болотний тип має найтісніше споріднення з тамарау північних Філіппін. [6]

Аналіз ДНК неолітичних останків буйволів у Північному Китаї в 2008 році (раніше використовувався як доказ походження китайського одомашнення) показав, що останки були вимерлими Bubalus mephistopheles[en] і генетично не пов’язані з сучасними одомашненими буйволами. Інше дослідження 2004 року також дійшло висновку, що останки були дикими зразками. Обидва вказують на те, що водяні буйволи вперше були одомашнені за межами Китаю [7][8] Аналіз мітохондріальної ДНК і однонуклеотидного поліморфізму показує, що болотних і річкових буйволів схрещували в Китаї. [9]

Аналіз геномів 91 болотних і 30 річкових буйволів показав, що вони відокремилися ще до одомашнення приблизно 0,23 мільйона років тому. [10]

ПосиланняРедагувати

  1. Соколов В. Е. Систематика млекопитающих. Том 3. Китообразные, хищные, ластоногие, трубкозубые, хоботные, даманы, сирены, парнокопытные, мозоленогие, непарнокопытные. — Москва: Высшая школа, 1979. — С. 479. — 528 с.
  2. Соколов В. Є. П'ятимовний словник назв тварин. Ссавці. Латинська, російська, англійська, німецька, французька / під спільною редакцією ак. В. Є. Соколова. — М. : Рус. яз, 1984. — С. 129. — 10 000 прим.
  3. Брем, Альфред (2008 (перевидання -1896)). Жизнь животных (рос.). СПб. с. 250–255. ISBN 978-5-9942-0198-5. 
  4. Water Buffalo, An asset undervalued. United Nations Food and Agriculture Organization. 2000. Архів оригіналу за 17 грудня 2008. Процитовано 18 жовтня 2008. 
  5. Kumar, S.; Nagarajan, M.; Sandhu, J. S.; Kumar, N.; Behl, V.; Nishanth, G. (2007). Mitochondrial DNA analyses of Indian water buffalo support a distinct genetic origin of river and swamp buffalo. Animal Genetics 38 (3): 227–232. PMID 17459014. doi:10.1111/j.1365-2052.2007.01602.x.  Проігноровано невідомий параметр |name-list-style= (довідка)
  6. Tanaka, K., Solis, C. D., Masangkay, J. S., Maeda, K., Kawamoto, I. Y. and Namikawa, T. (1996). Phylogenetic relationship among all living species of the genus Bubalus based on DNA sequences of the cytochrome b gene. Biochemical Genetics 34: 443–452.
  7. Liu, Li; Chen, Xingcan; Jiang Leping (2004). A study of Neolithic water buffalo remains from Zhejiang, China. Indo-Pacific Prehistory Association Bulletin 24 (Taipei Papers 2): 113–120. 
  8. Yang, Dongya Y.; Liu, Li; Chen, Xingcan; Speller, Camilla F. (October 2008). Wild or domesticated: DNA analysis of ancient water buffalo remains from north China. Journal of Archaeological Science 35 (10): 2778–2785. doi:10.1016/j.jas.2008.05.010. 
  9. Pérez-Pardal, L.; Chen, S.; Costa, V.; Liu, X.; Carvalheira, J.; Beja-Pereira, A. (2018). Genomic differentiation between swamp and river buffalo using a cattle high-density single nucleotide polymorphisms panel. Animal 12 (3): 464–471. PMID 28735584. doi:10.1017/S1751731117001719.  Проігноровано невідомий параметр |name-list-style= (довідка)
  10. Sun, T.; Shen, J.; Achilli, A.; Chen, N.; Chen, Q.; Dang, R.; Zheng Z; Zhang, H.; Lei, C.; Zhang, X.; Wang, S.; Zhang, T.; Lu, H.; Ma, Y.; Jia, Y.; Capodiferro, M.R.; Huang, Y.; Lan, X.; Chen, H.; Jiang, Y. (2020). Genomic analyses reveal distinct genetic architectures and selective pressures in buffaloes. GigaScience 9 (2): giz166. PMC 7033652. PMID 32083286. doi:10.1093/gigascience/giz166.  Проігноровано невідомий параметр |name-list-style= (довідка)

ПосиланняРедагувати