Відкрити головне меню

Володимир Ісидорович Галкін (нар.18 червня 1880, Санкт-Петербург — пом. після 1931) — генерал-хорунжий Армії УНР.

Володимир Ісидорович Галкін
Володимир Галкін.jpg
Народження 18 липня 1880(1880-07-18)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть не раніше 1931
СРСР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Олексіївське військове училище
Звання Imperial Russian Army LtCol 1917 h.png Підполковник (1917)
12 УНР 30-03-1920 Генерал-хорунжий.svg Генерал-хорунжий (5.10.1920)
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Перший зимовий похід
Нагороди
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 18 червня 1880 року у Санкт-Петербурзі в родині службовців.

НавчанняРедагувати

Початкову освіту здобув у 2-й Петербурзькій гімназії. Згодом закінчив Санкт-Петербурзький університет. У 1904 завершив навчання у Олексіївському військовому училищі, потім Офіцерську електротехнічну школу.

В російській арміїРедагувати

З 1 січня 1909 поручник Керченської фортечної мінної роти. У 1912 закінчив Миколаївську академію Генерального штабу.

Протягом 1914-1915 помічник начальника відділу управління генерал-квартиймейстра штабу 7-ї армії. Згодом обер-офіцер для доручень при штабі 32-го армійського корпусу. Начальник штабу 82-ї піхотної дивізії до січня 1918.

На службі УкраїніРедагувати

З 16 квітня 1918 вступає на службу до Армії УНР, старший ад'ютант штабу 8-го Катеринославського корпусу. У армії Української Держави на цій ж посаді.

Після падіння Гетьманату перейшов до білогвардійських Збройних Сил Півдня Росії.

В січні 1920 попав у полон до Червоної армії біля Одеси. Був призначений начальником штабу Української радянської дивізії при 41-й стрілецькій дивізії, яка формувалась із колишніх бійців Армії УНР та Української Галицької Армії

6 квітня 1920 підняв повстання частин дивізії проти більшовиків та приєднався до Армії УНР, яка здійснювала Перший зимовий похід. Із цих частин був організований Чорноморський партизанський кіш, а з 4 липня 1920 — 5-а Чорноморська бригада 2-ї Волинської дивізії Армії УНР, у якій Галкін посів посаду начальника штабу.

5 жовтня 1920 Володимиру Галкіну присвоєно звання генерал-хорунжий.

В СРСРРедагувати

Проживав у Польщі. За завданням Юрія Тютюнника у 1922 перейшов кордон УРСР для організації повстанської боротьби проти більшовиків. Поранений попав в полон до ВЧК, переправлений у Москву, де викладав математику у Московській військово-інженерній школі.

31 грудня 1930 заарештований і засуджений на 5 років виправно-трудових таборів з конфіскацією майна. Подальша доля невідома.

ДжерелаРедагувати