Галапагоська черепаха
| Галапагоська черепаха | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Geochelone nigra (Quoy & Gaimard, 1824) | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Geochelone elephantopus | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Галапаго́ська, гіга́нтська галапаго́ська або слоно́ва черепа́ха (Geochelone nigra) — найбільша сучасна суходільна черепаха, ендемік дев'яти островів Галапагоського архіпелагу.
Опис та поведінка ред.
Панцир цієї черепахи зливається з ребрами та іншими кістками, тобто є частиною скелету. Коли черепаха відчуває загрозу, вона здатна швидко приховати у панцир голову та шию. Ноги мають тверді луски, що також забезпечують надійний захист.
Дорослі особини можуть важити понад 300 кілограмів і мати розмір 1,2 метрів завдовжки. Зареєстрована максимальна тривалість життя цієї черепахи становить 177 років[1], а за оцінками може досягати і більш ніж 200.
Еволюція і розвиток ред.
На маленьких островах деякі види тварин розвивалися дуже швидко, й часто протягом лише кількох тисяч років виникало багато нових підвидів чи навіть нових видів. Відбулося це в результаті природного відбору, принципи якого вперше сформулював знаменитий натураліст Чарлз Дарвін, коли відвідав Галапагоські острови в Тихому океані.
У спекотну пору черепахи призвичаїлися пити вологу, що стікає з каменів. Черепахи можуть втягувати вологу навіть носом. Якщо вологи нема, черепахи пересуваються до кактусів і відкушують шматочки від їх соковитих стебел. Щелепи черепах і ротова порожнина настільки тверді, що їм не заважають навіть колючки кактусів.
У спекотну пору галапагоські черепахи ховаються в тінь під кущами або виступами скель. Якщо місця мало, черепахи наповзають одна на одну, аби ретельно використати місце в затінку. Це стало можливим через неагресивний характер галапагоських черепах.
Проблема збереження виду ред.
Кількість галапагоських черепах значно скоротилась. Серед ворогів черепах — пацюки і люди. Моряки ловили купи неповоротких черепах і забирали їх на кораблі. Під час довгих переходів морем черепахи ставали чимось на зразок м'ясних консервів.
Підвиди ред.
Підвидом галапагоської черепахи є абінгдонська слонова черепаха (Geochelone nigra abingdoni), останній представник якого Самотній Джордж помер 24 червня 2012 року[2].
Близькі види ред.
Chelonoidis phantasticus (також гігантська черепаха Фернандіна чи гігантська черепаха Нарборо) є членом видового комплексу Chelonoidis nigra[3], який розглядають як підвид C. nigra або навіть окремий вид. Понад 100 років його вважали вимерлим, коли востаннє бачили 1906 року[4]. 17 лютого 2019 року самку цього виду виявили на острові Фернандіна[5][6][4].
Галерея ред.
-
Голова самця -
-
-
-
-
-
-
_-_Santa_Cruz_Island.jpeg)
Посилання ред.
- ↑ AnAge Database: Geochelone nigra. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 9 вересня 2007.
- ↑ Proceso de Relaciones Públicas de la Dirección del Parque Nacional Galápagos (24 червня 2012). El mundo pierde al solitario George. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 25 червня 2012.
- ↑ Rhodin, A.G.J.; van Dijk, P.P.; Iverson, J.B.; Shaffer, H.B. (2010). Turtles of the World, 2010 Update: Annotated Checklist of Taxonomy, Synonymy, Distribution, and Conservation Status (PDF). Chelonian Research Monographs. 5: 000.85—000.164. doi:10.3854/crm.5.000.checklist.v3.2010. ISBN 978-0965354097. Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2010. Процитовано 3 квітня 2020.
- ↑ а б На Галапагоських островах знайшли представницю виду черепах, який вважали вимерлим більше 100 років. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 30 березня 2020.
- ↑ На островах у Тихому океані знайшли вид черепах, який вважали вимерлим понад 100 років. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 30 березня 2020.
- ↑ Cassella, Carly. A Rare Giant Tortoise Has Been Found in Galapagos For The First Time Since 1906. ScienceAlert (en-gb) . Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 30 березня 2020.
|
Це незавершена стаття з герпетології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |