Відкрити головне меню

Іва́н Олекса́ндрович Галамя́н (англ. Ivan Alexander Galamian; 23 січня 1903[3], Тебріз, Персія (Іран) — 14 квітня 1981, Нью-Йорк) — вірмено-американський скрипаль і музичний педагог.

Галамян Іван Олександрович
Народився 23 січня 1903(1903-01-23)[1]
Тебриз, Іран[2]
Помер 14 квітня 1981(1981-04-14)[1] (78 років)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[2]
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Flag of Iran.svg Іран
Національність вірмени
Діяльність скрипаль, композитор, музикант, музичний педагог, викладач університету
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Відомі учні Paul Zukofsky[d], Pinchas Zukerman[d], Звіліч Елен Таафе і Zvi Zeitlin[d]
Заклад Джульярдська школа і Кертісовський інститут музики

БіографіяРедагувати

Народився в Тебрізе, у вірменській родині, що пізніше переїхала до Москви, де Галамян навчався в музичному училищі при Московському філармонійному товаристві у Костянтина Мостраса. У 1919 році Галамян покинув Росію та оселився в Парижі, де займався під керівництвом Люсьєна Капе та 1924 року дебютував як соліст. Однак незабаром за станом здоров'я і психологічних причин Галамян відмовився від виконавської кар'єри і повністю зосередився на викладанні, почавши з роботи у Російській консерваторії в Парижі (19251929).

1937 року Галамян виїхав до США, де провів решту життя. З 1944 року він викладав в Кертісовськом інституті музики, а 1946 року очолив відділення скрипки в Джульярдскій школі. Серед учнів Галамяна в різний час були Іцхак Перлман, Пінхас Цукерман, Берл Сенофскі, Міріам Фрід, Дмитро Ситковецький, Майкл Рабін, Арнольд Стайнхардт, Девід Надьєн та інші відомі майстри різних поколінь і національностей. Ісаак Стерн назвав Галамяна найефективнішим викладачем скрипки США[4].

Іван Галамян залишив два підручники скрипкової майстерності: «Сучасна скрипкова техніка» (англ. Contemporary Violin Technique) і «Принципи скрипкового виконавства і викладання» (англ. Principles of Violin Playing and Teaching), обидва 1962 року. Окрім того, Галамяном здійснені редакції багатьох значних творів скрипкового репертуару — зокрема, концертів Баха, Вівальді, Венявського, Дворжака, каприсів Паганіні, сонат Брамса та ін.

ДжерелаРедагувати