Відкрити головне меню

Гайдама́цький ку́рінь — назва певного виду українських військових iррегулярних добровольчих формувань (батальйонiв), утворених 1917 року патрiотично настроєними офiцерами-українцями росiйської iмператорської армiї, головним чином, з вiйськовослужбовцiв українізованих вiйськових частин та навчальних закладiв російської арміїї з метою утворення та захисту Української Народної Республiки; назва формувань та їх воякiв («гайдама́ки») походить вiд назви українських козакiв-повстанцiв 18-го столiття — «гайдамаки».

Перший гайдамацький курінь почав формуватися в Одесі у червні 1917 року.

22 листопада 1917 року генеральний секретар у військових справах УНР Симон Петлюра видав наказ про повну українізацію військ Південно-Західного та Румунського фронтів, а також запасних полків гарнізонів України, та про формування в них на добровiльних засадах гайдамацьких куренів.

Гайдамацькі куренi та об'єднання куренiв — гайдамацькi коші — були створені в Києві, Катеринославі (нині м. Дніпро), Одесі, Олександрівську (нині м. Запоріжжя), а також на фронтах та в тилових гарнiзонах, в тому числi за межами України. Куренi мали рiзну чисельнiсть.

Вояки-українці 1-го піхотного Фінляндського полку (Північний фронт) одними з перших зорганізувались у гайдамацький курінь (1600 піхотинців і 400 шабель) під командою сотника Пустовіта. Курінь пробився з боями в Україну і в січні 1918 року влився до 1-го українського козацького полку імені Богдана Хмельницького.

Найвідоміші «гайдамацькi» формування 1917 року, які згодом увійшли до складу Армії Української Народної Республіки, це: Гайдамацький кіш Слобідської України, на основi якого в березнi 1918 року було створено 3-й Гайдамацький полк отамана Волоха, та Гайдамацький кінний полк імені Костя Гордієнка.

Вояки двох гайдамацьких куренiв мали характерну («козацьку») форму вiйськового одягу та в залежностi вiд кольору його оздоблення називались «червоними гайдамаками» чи «чорними гайдамаками». Деякi вояки мали чуби у формi стародавніх козацьких «оселедцiв».

Гайдамацькi куренi брали участь у перших збройних сутичках з червоногвардiйськими загонами бiльшовикiв у перiод з листопада 1917 до лютого 1918 року, потім 3-й Гайдамацький полк у березнi—квiтнi 1918 року в авангардi наступаючих союзникiв (німецької та австро-угорської армiї) звiльняв територiю Української Народної Республіки вiд бiльшовикiв та охороняв кордон на сходi України.

ЛітератураРедагувати

  • Вінцковський Т., Джумига Є., Мисечко А. Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 — квітень 1918 рр.). — Одеса: Фенікс, 2010. — 154 с.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати