Відкрити головне меню

Гадюка вірменська

вид плазунів

ОписРедагувати

Загальна довжина досягає 55 — 56 см. Голова сильно витягнута, край морди злегка піднятий й загострений. Великі надочноямкові й тім'яні щитки злегка увігнуті, як і вся поверхня передньої частини голови. Черевних щитків: 137 — 148, підхвостових щитків: 25 — 34 пари. Навколо середини тулуба є 19 — 21 рядок луски.

Забарвлення зверху світло-сіре з чітким чорно-коричневим зигзагоподібним малюнком. Черево темно-сірого кольору в чорних цятках.

Спосіб життяРедагувати

Полюбляє сухі схили гір, кам'янисті гірські степи, береги каньйонів, порослі чагарниками. У літню спеку спускається нижче в вологіші ділянки та переходить з денної тільки на сутінкову та ранкову активність. Зустрічається на висотах від 1000 до 3000 м над рівнем моря. У жовтні йде на зимівлю. Виходить із зимівлі у квітні-травні.

Отруйна змія. Отрута гемолітичної дії (впливає на кров і кровотворні органи). Укуси становлять велику небезпеку для домашніх тварин і людини.

Харчується мишоподібними гризунами, ящірками й прямокрилими.

Вид живонароджуючий, буває до 10 малюків у виводку.

РозповсюдженняРедагувати

Мешкає у північно-східній Туреччині, Вірменії, Ірані, Азербайджані.

ПідвидиРедагувати

  • Vipera eriwanensis eriwanensis
  • Vipera eriwanensis ebneri

ДжерелаРедагувати

  • Mallow, D. Ludwig, D. & Nilson, G. 2003. True Vipers: Natural History and Toxinology of Old World Vipers. Krieger, Malabar, Florida, 410 pp. [review in HR 35: 200, Reptilia 35: 74]
  • Словник-довідник із зоології. — К., 2002.