Відкрити головне меню

Микола Іванович Гавриленко
Народився 18 травня 1889(1889-05-18)
м. Полтава
Помер 4 січня 1971(1971-01-04) (81 рік)
м. Полтава
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність зоолог
Alma mater Імператорський Харківський університет
Науковий керівник П. П. Сушкін
Відомий завдяки: дослідженням у галузі зоології

Гавриленко Микола Іванович — (18 травня 1889 р., Полтава  — †4 січня 1971 р., Полтава) — український зоолог, орнітолог, природоохоронний діяч.

Зміст

БіографіяРедагувати

М. І. Гавриленко народився у сім'ї столяра-червонодеревщика. Закінчив Полтавське Олександрівське реальне училище, у 1912 р. вступає на природниче відділення фізико-математичного факультету Імператорського Харківського університету, де слухає лекції відомого природоохоронця В. І. Талієва, знайомиться з В. Г. Аверіним. Після завершення університету повертається до Полтави. Взимку 1918 р. вступає до Полтавського товариства любителів природи, очолюваного академіком В. І. Вернадський.

М. І. Гавриленко викладає у Полтавському вчительському інституті, а з 1918 р. працює у Полтавському краєзнавчому музеї.

31 грудня 1935 р. був безпідставно звинувачений у «контрреволюційних виступах» та взятий під варту. 1 лютого 1937 р. НКВС СРСР приговорило вченого до 5 років позбавлення волі. Першим етапом М. І. Гавриленко був направлений до Суздаля, звідти — у Тюменські табори. У Полтаву М. І. Гавриленко повернувся на початку 1941 р., влаштувавшись у краєзнавчий музей. З 1946 до 1960 р. працював лаборантом у Полтавському педагогічному інституті.

Помер Микола Іванович у Полтаві. Лише посмертно його було реабілітовано 18 квітня 1989 р.

Наукова та природоохоронна діяльністьРедагувати

Головні наукові інтереси — орнітологія, теріологія, урбозоологія. Є учнем видатного орнітолога П. П. Сушкіна.

Вивчав птахів Полтавщини, було зібрано унікальну орнітологічну колекцію (понад 8 тис. експонатів), яка нині зберігається у Музеї природи Харківського національного університету.

У квітні 1928 р. провів у м. Полтава першу виставку, присвячену охороні природи. Докладав значних зусиль для створення на Полтавщині природно-заповідних територій (Карловський степ, Парасоцький ліс, урочище Гетьманщина та інші).

З червня 1955 р. був членом Комісії з охорони природи АН УРСР.

Був з 1928 по 1934 рр. членом бюро Українського комітету з охорони пам'яток природи.

ПублікаціїРедагувати

Автор 2 монографій та понад 70 наукових статей.

Головні з них:

  • Гавриленко Н. И. Птицы Полтавщины. — Полтава: Изд. Полт. Союза охотн., 1929. — 133 с.
  • Гавриленко Н. И. Позвоночные животные и урбанизация их в условиях города Полтавы. — Харьков: Изд-во ХГУ, 1970. — 140 с.
  • Гавриленко Н. И. Находки арктических и бореальных птиц на Полтавщине // Орнитология. — М.: МГУ, 1960. — Вып. 3. — С. 436–439.
  • Гавриленко Н. И. Находки некоторых птиц на Украине // Орнитология. — М: МГУ, 1967. — Вып. 8. — С. 340–341.
  • Гавриленко Н. Опыт составления систематического каталога зверей Полтавщины. — Полтава: Изд. Полтав. союза охотн., 1928. — С. 1–18.
  • Гавриленко М. І. Замітка про лося і перев'язку на Полтавщині // Зб. праць Зоологічного музею. — 1956. — № 27. — С. 160–164.

Серед природоохоронних публікацій М.Гавриленка найважливішою є:

Найважливіші висловлюванняРедагувати

«Здається нам, що питання охорони природи мусить зайняти й надалі першорядне значення в державному законодавстві й держава повинна вжити всіх заходів, щоб в інтересах науки, а разом з тим, і на користь людності було збережено яко мога більше шматків не зіпсованої первісної природи. Їх треба зберігти за всяку ціну…»[1].

ПриміткиРедагувати

  1. Гавриленко М. Охороняймо природу. Полтава, 1928,. - 16 с.

ДжерелаРедагувати

  • Николай Иванович Гавриленко // «Орнитологи Украины». Библиографический справочник / Авторы-составители: Т. А. Атемасова, И. А. Кривицкий. — Харьков, 1999. — Вып. 1. — С. 111–114.
  • Иваненко И.  Д., Решетник Е. Г. Памяти Николая Ивановича Гавриленко (1889–1971) // Вестник зоологии. — 1971. — № 9. — С. 87—88.
  • Мельничук В. Микола Іванович Гавриленко // Рідна природа. — 1990. — № 4. — С. 62.

ПосиланняРедагувати