Гавайські сухі тропічні ліси
Гавайські сухі тропічні ліси (ідентифікатор WWF: OC0202) — океанійський екорегіон тропічних та субтропічних сухих широколистяних лісів, розташований на Гаваях[2].
 Сандаловий ліс на острові Гаваї
| |
| Екозона | Океанія |
|---|---|
| Біом | Тропічні та субтропічні сухі широколистяні ліси |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| Назва WWF | OC0202 |
| Межі | Гавайські тропічні низинні чагарники Гавайські вологі тропічні ліси Гавайські тропічні високогірні чагарники |
| Площа, км² | 6334 |
| Країни | Сполучені Штати Америки |
| Охороняється | 1028 км² (16 %)[1] |
 Мапа Гаваїв
| |
Географія
ред.Екорегіон гавайських сухих тропічних лісів охоплює підвітряні західні схили островів Гаваї, Мауї, Оаху, Кауаї та Молокаї, найбільших у Гавайському архіпелазі, а також гірські внутрішні райони невеликих островів Ланаї, Кахоолаве та Ніїхау. На сухих західних узбережжях екорегіон переходить у гавайські тропічні низинні чагарники, на вологих східних схилах великих островів — у гавайські вологі тропічні ліси, а на найвищих вершинах Гаваї та Мауї — у гавайські тропічні високогірні чагарники.
Вулканічні Гавайські острови утворилися, коли Тихоокеанська плита повільно рухалася на північний захід над Гавайською гарячою точкою. Вік островів збільшується з північного заходу на південний схід. Острів Ніїхау утворився приблизно 6 мільйонів років тому, а найбільший та найвищий острів Гаваї — півмільйона років тому. Вулканічна активність на островах триває. На острові Мауї є активний вулкан Халеакала, а на острові Гаваї — чотири активних вулкани: Мауна-Кеа, Хуалалаї, Мауна-Лоа та Кілауеа, останнє виверження якого відбулося у 2024 році. Мауна-Кеа є найвищою вершиною архіпелагу, її висота становить 4207 м над рівнем моря. Основу островів регіону складають вулканічні базальти.
Клімат
ред.В межах екорегіону переважає саванний клімат (Aw за класифікацією кліматів Кеппена). В регіоні переважають північно-східні пасати, тому західні схили великих островів, що входять до цього екорегіону, лежать у дощовій тіні. Середньорічна кількість опадів в регіоні становить від 250 до 1270 мм, більшість з яких випадає під час сезону дощів з листопада по березень. З квітня по жовтень триває виражений сухий сезон.
Флора
ред.Основними рослинними угрупованнями екорегіону є сезонні сухі ліси або склерофільні ліси, дерева в яких мають вкрите воском[en] листя та інші характерні пристосування, що дозволяють їм переживати тривалі періоди посухи. У тих частинах екорегіону, де опадів випадає найбільше, трапляються більш мезофільні[en] перехідні ліси або мішані ліси, що місять елементи сухих лісових угруповань.
Сухі тропічні ліси Гаваїв можуть мати відкритий або доволі густий лісовий намет, зазвичай розташований на висоті приблизно 20 м над землею, нижче, ніж у вологих лісах. У відносно молодих лісах домінують охіа (Metrosideros polymorpha), у зрілих насадженнях — гавайська хурма[en] або лава (Diospyros sandwicensis) та кауїла[en] (Colubrina oppositifolia), у найбільш сухих лісах — гавайські коралові дерева[en] або вілівілі (Erythrina sandwicensis), які скидають листя влітку, а у мезофільних лісах — вічнозелені акації коа (Acacia koa). Також в сухих лісах Гаваїв поширені акації коайа[en] (Acacia koaia), лісові гарденії[en] (Gardenia brighamii), полінезійські сідероксилони[en] (Sideroxylon polynesicum), гавайські полісціаси[en] або охе-макаї (Polyscias sandwicensis), різні види кокій (Kokia spp.) та гірських гібісків[en] (Hibiscadelphus spp.), а також чагарники ахірантеса[en] (Achyranthes spp.), кулуї[en] (Nototrichium spp.) та козячої рути[en] (Tephrosia spp.).
Серед інших дерев, поширених в екорегіоні, слід відзначити запашний псидракс[en] або алахее (Psydrax odorata), гавайську альфінтонію[en] (Alphitonia ponderosa), гавайську оливу[en] або олопуа (Nestegis sandwicensis), гавайський чортовий перець[en] (Rauvolfia sandwicensis), золотистолисту софору[en] або мамане (Sophora chrysophylla), гавайську планшонеллу[en] (Planchonella sandwicensis), оахське мильне дерево[en] (Sapindus oahuensis), а також різні види халапепе[en] (Pleomele spp.), прітчардій[en] (Pritchardia spp.) та сандалів (Santalum spp.). В їх підліску поширені чагарники додонії[en] (Dodonaea spp.), стифелії[en] (Styphelia spp.), сіди[en] (Sida spp.), аіеа[en] (Nothocestrum spp.), акіа[en] (Wikstroemia spp.), нехе[en] (Lipochaeta spp.), тетрамолопіума[en] (Tetramolopium spp.) та хамесіса[en] (Chamaesyce spp.), а також гавайська шипшина[en] (Osteomeles anthyllidifolia), ухалоа[en] (Waltheria indica), ланайські мірсини[en] (Myrsine lanaiensis), малі шпороцвіти[en] (Coleus australis) та коломама[en] (Senna gaudichaudii). Серед ліан, що зустрічаються в лісах регіону, слід відзначити гавайські нічні ковпачки[en] (Bonamia menziesii), кручені паничі (Ipomoea spp.) та авіківікі (Canavalia spp.), а серед папоротей — Pellaea ternifolia[sv] та різні види Doryopteris[en].
Приблизно 22 % видів місцевої гавайської флори присутні в сухих лісах архіпелагу. Загалом флора екорегіону включає 109 видів дерев з 29 родин, з яких 90 % є ендемічними, а 37 % зустрічаються лише на одному острові. Найвищий рівень ендемізму спостерігається в сухих лісах островів Гаваї та Кауаї. Серед ендеміків екорегіону слід відзначити молокайське бавовняне дерево (Kokia cookei), кауайське кавау[en] (Mezoneuron kauaiense) та сіру оахську гуанію[en] (Gouania vitifolia).
Фауна
ред.У сухих тропічних лісах Гаваїв зустрічається 69 видів птахів, зокрема майже ендемічні гавайські канюки[en] (Buteo solitarius), пуео[en] (Asio flammeus sandwichensis), гавайські елепайо (Chasiempis sandwichensis), оломао (Myadestes lanaiensis), зелені амакиги[en] (Chlorodrepanis virens), малі амакиги (Magumma parva), гавайські акікікі[en] (Loxops mana), гірські алауагіо[en] (Paroreomyza montana) та кармінові апапане[en] (Himatione sanguinea).
Багато птахів, що живуть в лісах екорегіону, зокрема майже ендемічні паліли[en] (Loxioides bailleui), мають тісну екологічну спорідненість з охіа (Metrosideros polymorpha), акаціями коа (Acacia koa) та іншими місцевими квітковими рослинами. Знищення цих дерев та заміна їх чужорідними видами, поширення інвазивних чорних пацюків (Rattus rattus), а також епідемії пташиної віспи[en] та пташиної малярії, які спалахнули на Гаваях завдяки комарам Culex quinquefasciatus, завезеним у 1826 році, призвели до вимирання низки видів птахів, зокрема ланайських гавайниць[en] (Dysmorodrepanis munroi), кауайських паліл[en] (Loxioides kikuchi), малих коа[en] (Rhodacanthis flaviceps), великих коа[en] (Rhodacanthis palmeri), кона[en] (Chloridops kona) та оу[en] (Psittirostra psittacea), які були ендеміками екорегіону. Майже ендемічні псевдокеа[en] (Pseudonestor xanthophrys), камао (Myadestes myadestinus), мауйські нукупу[en] (Hemignathus affinis), ланайські акіалоа[en] (Akialoa lanaiensis) та поулі (Melamprosops phaeosoma) також повністю вимерли, тоді як омао (Myadestes obscurus) та акіаполау[en] (Hemignathus wilsoni) вимерли в сухих лісах, однак збереглися у високогір'ях, де комари відсутні. Гавайські круки (Corvus hawaiiensis) вимерли в дикій природі, однак збереглися в заповідниках.
Єдиними місцевими ссавцями, поширеними на Гаваях, є гавайські волохатохвости[en] (Lasiurus semotus). Місцеві плазуни та амфібії в екорегіоні відсутні. Серед безхребетних тварин, поширених в сухих лісах Гаваїв, слід відзначити ендемічного бражника Блекберна[en] (Manduca blackburni), гусінь якого поїдає листя ендемічних дрібноцвітих аіеа[en] (Nothocestrum breviflorum).
Збереження
ред.Гавайські острови були заселені полінезійцями на початку XI століття. З прибуттям на острови людей почалася розчистка та спалювання лісів, і за наступну тисячу років більша частина сухих лісів архіпелагу була знищена. Наразі сухі тропічні ліси займають від 5 до 8 % площі екорегіону, переважно у важкодоступних гірських районах. Загрозою для збереження природи регіону є поширення інтродукованих видів рослин та тварин, які загрожують місцевим видам, а також перевипас худоби та пожежі, які перешкоджають відновленню рослинності. 45 % видів рослин, поширених в сухих лісах Гаваїв, або 25 % від загальної флори архіпелагу, перебувають під загрозою зникнення.
Оцінка 2017 року показала, що 1028 км², або 16 % екорегіону, є заповідними територіями[1]. Природоохоронні території включають: Державний парк каньону Ваїмеа[en] та Державний парк Кокее[en] на острові Кауаї, Лісовий пташиний заповідник Пуу-Вааваа на острові Гаваї, Заповідник Пуу-о-Калі та Лісовий заповідник Аувахі[en] на острові Мауї та Заповідник Канепуу на острові Ланаї.
Примітки
ред.- ↑ а б Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- ↑ Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 30 липня 2024.