Вікіпедія

Вітебськ (бортовий комплекс оборони)

Л-370 «Вітебськ» (експортна познака: англ. President-S — «Президе́нт-С» ) — російський авіаційний бортовий комплекс оборони (БКО). Призначений для попередження екіпажу про радіолокаційне[1] та лазерне опромінення літального апарату (ЛА), факти пуску по ньому керованих ракет, а також для протидії націленим на ЛА ракет з радіолокаційними (РГСН)[1] та інфрачервоними (ІКГСН) головками самонаведення[2].

Мі-8АМТШ оснащений бортовим комплексом оборони Л-370Э8 «Вітебськ» на МАКС-2015.
Видно ультрафіолетові пеленгатори факту пуску ракет і станції оптико-електронного придушення на закінцівках тримачів зовнішньої підвіски, а також пристрої викиду пасивних перешкод на борту вертольота (ближче до хвостової балки).

Опис ред.

Система розроблена та випускається концерном «Радіоелектронні технології» (КРЕТ). Може встановлюватися на цивільні та військові ЛА, що забезпечує захист від зенітних керованих ракет та ракет «повітря-повітря». У розробці системи на різних етапах брали участь Московський науково-технічний центр "Реагент", спеціальне КБ "Зеніт" (Зеленоград), НТЦ "Елінс" (Зеленоград), очолюваний В. Н. Тікменовим. Головним розробником комплексу став НДІ «Екран» (Самара)[3].

Вперше прототип комплексу був представлений у червні 2010 року в Парижі на виставці «Eurosatory-2010» [4].

Випробовувався на вертольотах Мі-8 та Ка-50[⇨]. У 2015 році на полігоні під Ахтубінськом по гелікоптером Мі-8, що стоїть на землі із встановленим на ньому Л-370 «Вітебськ», було випущено 20 ракет типу «Ігла». Всі випущені ракети не змогли вразити ціль[2].

Промислове виробництво розпочато у червні 2015 року [1]. 24 квітня 2019 ТАСС, посилаючись на матеріали Московського вертольотного заводу імені М. Л. Міля, повідомило про те, що всі стройові транспортно-бойові вертольоти Мі-35М, що стоять на озброєнні ВКС Росії, оснащені бортовим комплексом оборони «Вітебськ» [5].

Принцип дії ред.

Система автоматично виявляє пуск ракети та активує застосування пасивних перешкод (неправдивих теплових цілей та дипольних відбивачів), а також активного захисту в інфрачервоному та радіодіапазонах, що призводить до порушення роботи систем самонаведення ракет та їх перехід на хибні цілі. Система може працювати в автоматичному режимі без участі оператора, лише інформуючи про ракурс атаки і характер загрози (факти пуску ракет, радіолокаційному або лазерному опроміненні, з ідентифікацією лазерних засобів наведення та далекометрії противника), а також про вжиті заходи протидії та про засоби захисту, що залишилися [1]. До складу гелікоптерного комплексу входять[6] [4] [2]:

  • пристрій керування;
  • апаратура виявлення лазерного опромінення;
  • ультрафіолетові пеленгатори запуску ракет;
  • станції оптико-електронного придушення (СОЕП);
  • пристрої викиду пасивних перешкод.

До складу літакового БКО включена цифрова станція активних перешкод (ЦСАП), яка призначена для встановлення електромагнітних перешкод та придушення радіолокаційних сигналів РЛС виявлення та наведення супротивника, а також головок самонаведення керованих ракет з РГСН. Система використовує цифрову обробку радіолокаційних сигналів та формування перешкод. Забезпечує захист ЛА за наявності загроз від кількох радіолокаційних систем управління ракетами супротивника, що одночасно працюють[1]. У перспективі передбачається включити аналогічну ЦСАП і до складу вертолітного БКО[6].

Комплекс виконаний у вигляді блоків, які можуть розміщуватись як у середині, так і на вузлах зовнішньої підвіски літальних апаратів.

Модифікації ред.

Модифікації БКО, залежно від застосування на тому чи іншому типі ЛА, відрізняються складом і кількістю встановлюваних блоків[2] [6]:

  • «Вітебськ-25» - призначений для встановлення на штурмовики сімейства Су-25;
  • Л-370Э8 - призначений для встановлення на вертольоти сімейства Мі-8;
  • Л-370Э26Л - призначений для встановлення на вертольоти сімейства Мі-26 ;
  • Л-370В52 - призначений для встановлення на вертольоти сімейства Ка-52 ;
  • Л-370Э50 - призначався для установки на гелікоптери Ка-50.

Держави-експлуатанти ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д «Президент» защитит гражданские самолёты. Пресс-служба концерна «Радиоэлектронные технологии». Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 21 листопада 2018.
  2. ↑ а б в г Соколов, 2017.
  3. ↑ А. В. Карпенко. «Президент» активной защиты. ВТС «НЕВСКИЙ БАСТИОН». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 червня 2015.
  4. ↑ а б «Президент» активной защиты. Российская Газета. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 19 червня 2015.
  5. ↑ Все строевые вертолёты Ми-35М получили комплекс бортовой обороны «Витебск». ТАСС. 24 квітня 2019. Архів оригіналу за 14 травня 2019. Процитовано 14 травня 2019.
  6. ↑ а б в Алексей Михайлов; Дмитрий Бальбуров (2 листопада 2012). «Витебск» защитит вертолёты и штурмовики. «Известия». IZ.RU. Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 14 травня 2019.
  7. ↑ Российские «Президенты» впервые поставлены за рубеж. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вітебськ_(бортовий_комплекс_оборони)&oldid=41479539