Віталій (Іосифов)
Віталій (у миру Василь Олександрович Іосифов; 1831, Терехово, Нижньодівицький повіт, Воронізька губернія — 15 вересня 1892, Київ) — релігійний діяч Російської імперії, Єпископ Російської Православної церкви, єпископ Калузький і Боровський. Ректор Київської духовної семінарії (1875–1883).
| Віталій Йосифов | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 3 червня 1890 — 30 жовтня 1892 | ||
| Попередник: | Анастасій (Добрадін) | |
| Наступник: | Анатолій (Станкевич) | |
| ||
| 11 травня 1885 — 3 червня 1890 | ||
| Попередник: | Палладій (Ганкевич) | |
| Наступник: | Єроним (Екземплярський) | |
| ||
| 20 лютого 1883 — 11 травня 1885 | ||
| Попередник: | Іоанн (Жданов) | |
| Наступник: | Єроним (Екземплярський) | |
| Альма-матер: | Воронезька духовна семінарія, Київська духовна академія | |
| Науковий ступінь: | магістр богослів'я | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Василь Олександрович Іосифов | |
| Народження: | 1831 с. Терехово, Нижньодівицький повіт, Воронезька губернія (нині — Старооскольский район, Бєлгородська область | |
| Смерть: | 15 вересня 1892 Київ | |
| Похований: | Київський Троїцький монастир | |
| Чернецтво: | 1865 | |
| Єп. хіротонія: | 20 лютого 1883 | |
Біографія
ред.Народився у селі Терехово Нижньодівицького повіту Воронезької губернії (нині - Старооскольский район, Бєлгородська область) у родині священника.
У 1854 році закінчив Воронезьку духовну семінарію і призначений учителем Бєлгородського народного училища.
1 жовтня 1856 року хіротонізований у сан священника.
У 1859 році овдовів.
У 1861 році вступив до Київської духовної академії.
У 1865 році закінчив курс академії; 29 червня того ж року постригся у ченці і 15 листопада призначений учителем Київської духовної семінарії.
9 липня 1866 року удостоєний звання магістра.
13 листопада 1869 року призначений інспектором Київської духовної семінарії.
11 квітня 1871 року висвячений на архімандрита. У звіті про синодальну ревізію Київської духовної семінарії був відзначений «як обдарована, розумна, діяльна, енергійна людина, з педагогічним тактом і зразковими адміністративними здібностями».
З 31 грудня 1875 року — ректор Київської духовної семінарії.
20 лютого 1883 хіротонізований на єпископа Чигиринського, вікарія Київської єпархії.
З 11 травня 1885 року — єпископ Тамбовський і Шацький. Боровся із розповсюдженням у єпархії московського старообрядництва.
З 3 червня 1890 року — єпископ Калузький і Боровський.
Помер 15 вересня 1892 року. Похований у Київському Троїцькому монастирі.
Посилання
ред.- Виталий (Иосифов) на сайте «Русское православие»
- Виталий (Иосифов Василий Александрович), епископ Тамбовский и Шацкий [Архівовано 22 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Виталий (Иосифов) [Архівовано 16 лютого 2020 у Wayback Machine.] в Православной энциклопедии