Віролайнен Любов Іванівна

Віролайнен Любов Іванівна
Виролайнен Любовь Ивановна
Ім'я при народженні	Уроженко Любовь Ивановна
Народилася	14 січня 1941 (83 роки); Борисов, Мінська область, Білоруська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР → Росія
Діяльність	актриса театру і кіно
Роки діяльності	з 1957
Діти	Віролайнен Юрій Юрійович, актор
Провідні ролі	Марія Калмикова («Любити людину»); Реет («День перший, день останній»)
IMDb	ID 0899417
Автограф
	Нагороди та премії
	;

Любов Іванівна Віролайнен (дівоче прізвище — Уроженко; нар. 14 січня 1941(19410114), м. Борисов, Мінська область, Білоруська РСР) — радянська і російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (25.02.1980). Нагороджена медаллю «За трудову доблесть» (22.08.1986).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Віролайнен.

Життєпис ред.

Народилась 1941 року у м. Борисов Білоруської РСР. Раннє дитинство майбутньої актриси випало на суворі роки німецько-радянської війни.

Навчалася в школі в Смоленську. Закінчила студію при Ленінградському Великому драматичному театрі ім. М. Горького (1965).

У 1965—1969 рр. — актриса Великого драматичного театру ім. М. Горького.

З 1969 року — актриса Ленконцерта, з 1972 — актриса кіностудії «Ленфільм».

Дебютувала в кінематографі в 1957 році. У ранніх картинах знімалася під дівочим прізвищем Уроженко. Всесоюзну популярність актрисі принесла головна роль в творчому дуеті з актором Анатолієм Солоніциним в картині С. Герасимова «Любити людину» (1972). Втілює на екрані красивих, розумних, глибоких, цілеспрямованих героїнь. У картинах радянського періоду часто грала головні ролі.

Тричі удостоєна звання «Найкраща актриса року» за ролі у фільмах «Дорога додому», «Розколоте небо», «Любити людину» на радянських кінофестивалях.

Знімалася в картинах українських кіностудій: «Вогонь» (1973), «Ми разом, мамо» (1976), «День перший, день останній» (1978), «Нюхач-2» (2015, телесеріал).

Працювала на озвучуванні фільмів («Жандарм одружується» (1968), «Загибель 31-го відділу» (1980), «Вовча яма» (1983) та ін.). Володіє красивим впізнаваним голосом.

Родина ред.

Перший чоловік — Юрій Віролайнен.
- Син: Віролайнен Юрій Юрійович (нар. 1964) — російський актор. Заслужений артист Російської Федерації (2014 року).
  - Онука: Віролайнен Любов Юріївна (нар. 1991) — російська актриса.
Другий чоловік — кардіохірург Олександр Зорін.

Фільмографія ред.

«На переломі» (1957, епізод)
«Позитивна дівчинка» (1960, короткометражний; Ліля)
«Великі і маленькі» (1963, Тамара Коробова)
«Зимовий ранок» (1966, внучка)
«Дорога додому» (1969, Маша)
«Місто під липами» (1971, Марта)
«Любити людину» (1972, Марія Володимирівна Калмикова)
«Вічний поклик» (1973, телесеріал; Ольга Корольова)
«Вогонь» (1973, Ярина; к/студія ім. О. Довженка)
«Розколоте небо» (1974, Поліна)
«Новорічні пригоди Маші і Віті» (1975, Яблуня)
«Одинадцять надій» (1975, Ірина Григорівна Лозовська)
«Ми разом, мамо» (1976, Галина Кудрявцева; Одеська кіностудія)
«Серце... серце...» (1976, Лена)
«Дівчинко, хочеш зніматися в кіно?» (1977, мама Інги, лікар «швидкої допомоги»)
«Чекайте мене, острови!» (1977, Ольга Борисівна)
«Відхилення — нуль» (1977, Ася)
«День перший, день останній» (1978, Реет; к/студія ім. О. Довженка)
«Комісія з розслідування» (1978, Олена Олексіївна Вітко)
«Гонка з переслідуванням» (1979, Шубіна)
«Два довгих гудки в тумані» (1980, Віра)
«Візьму твій біль» (1980, Олена)
«Ленінградці, діти мої...» (1980, мати Олі)
«Тривога» (1980)
«Конфліктна ситуація» (1981, Ольга Кирилівна)
«Сонячний вітер» (1982, Маргарита)
«Серед білого дня...» (1982, Лариса, дружина Мухіна)
«Справа для справжніх чоловіків» (1983, Садовська)
«Відлуння далекого вибуху» (1983, Віра Василівна Савич)
«Біля небезпечної межі» (1983, Анна Єфімова, розвідниця/фройляйн Анна, перекладачка)
«Сім стихій» (1984, інопланетянка)
«Береги в тумані...»/ «Мъгливи брегове» (1984, СРСР—Болгарія; Анна Єгорьєва)
«Віра і Зойка» (1985, короткометражний)
«З ювілеєм зачекаємо» (1985, Інга Петрівна)
«Була не була» (1986, мати Сєрова)
«Остання електричка» (1986, короткометражний; Таня)
«Апеляція» (1987)
«Квиток в один кінець» (1988, короткометражний)
«Есперанса»/«Esperanza» (1988, СРСР—Мексика; Валентина Ольховська)
«Обпалені Кандагаром» (1989, мати Сєдих)
«Найцінніше» (1990, лікар; короткометражний)
«Російська наречена» (1993, Надя)
«Рядовий випадок» (1993)
«Час любити» (2002)
«Одна тінь на двох» (2005, мати Марти)
«Любов під наглядом» (2007, Попова Єлизавета Анатоліївна)
«Ледніков» («Ярмарок божевілля» — фільм №3) (2013, Вікторія Олександрівна Востросабліна)
«Чуже гніздо» (2014—2015, телесеріал; Ірина Матвіївна Перегудова)
«Нюхач-2» (2015, телесеріал, Україна; Неля Миколаївна Новікова, тітка Єгора) та ін.

Джерела ред.

Біографія на Кіно-Театр.ру [Архівовано 21 травня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
Енциклопедія кіно. 2010: Біографія на dic.academic.ru [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
Фільмографія на Кіно-Театр.ру [Архівовано 15 червня 2017 у Wayback Machine.](рос.)