Віреончик золотолобий
| Віреончик золотолобий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pachysylvia aurantiifrons (Lawrence, 1861) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Hylophilus aurantiifrons | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Вірео́нчик золотолобий[2] (Pachysylvia aurantiifrons) — вид горобцеподібних птахів родини віреонових (Vireonidae). Мешкає в Центральній і Північній Америці.
Опис
ред.Довжина птаха становить 12 см, вага 9,5 г. Верхня частина тіла переважно зелена, крила і хвіст коричневі, обличчя і скроні золотисто-коричневі. Нижня частина тіла жовта.
Підвиди
ред.Виділяють три підвиди:[3]
- P. a. aurantiifrons (Lawrence, 1861) — східна Панама (узбережжя Панамської затоки) і карибське узбережжя на півночі Колумбії;
- P. a. helvina (Wetmore & Phelps Jr, 1956) — північно-західна Венесуела (від Сулії до північної Мериди і південної Тачири);
- P. a. saturata Hellmayr, 1906 — східна Колумбія (Араука, Бояка), північна Венесуела (на схід від Сулії, на південь до річок Апуре і Ориноко), острів Тринідад.
Поширення і екологія
ред.Золотолобі віреончики мешкають в Панамі, Колумбії, Венесуелі та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть в сухих і вологих рівнинних тропічних лісах і чагарникових заростях, в заболочених лісах, в садах і на плантаціях. Зустрічаються невеликими зграйками, на висоті до 1900 м над рівнем моря, переважно на висоті до 700 м над рівнем моря. Живляться комахами та іншими безхребетними, яких шукають серед листя на деревах. Гніздо глибоке, чашоподібне, розміщується на дереві. В кладці 3 білих яйця, поцяткованих коричневими плямками. Золотолобі віреончики іноді стають жертвами гніздового паразитизму синіх вашерів.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Pachysylvia aurantiifrons.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Shrikes, vireos, shrike-babblers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
Джерела
ред.- ffrench, Richard (1991). A Guide to the Birds of Trinidad and Tobago (вид. 2nd). Comstock Publishing. ISBN 0-8014-9792-2.
- Hilty, Steven L (2003). Birds of Venezuela. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-6418-5.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |