Роїк Віра Сергіївна
Ві́ра Сергі́ївна Ро́їк (нар. 12 (25) квітня 1911 року, Лубни, нині Полтавської області — пом. 3 жовтня 2010 року, Сімферополь) — українська вишивальниця. Заслужений майстер народної творчості України (1967). Герой України (2006). Почесний громадянин Сімферополя.
Роїк Віра Сергіївна | |
---|---|
Ім'я при народженні | рос. Вера Сергеевна Сосюрко |
Народилася | 12 (25) квітня 1911 Лубни, нині Полтавська область |
Померла | 3 жовтня 2010 (99 років) Сімферополь |
Громадянство | СРСР Україна |
Діяльність | вишивальниця, шкільна учителька |
Батько | Сергій Онуфрійович Сосюрко |
Мати | Лідія Еразмівна Сосюрко |
Нагороди | |
Від 1952 року працювала в Сімферополі. Вивчала стильові особливості вишивок різних областей України.
Життєпис
ред.Віра Роїк народилася 25 квітня 1911 року в місті Лубни нині Полтавської області. Її батьками були Лідія Еразмівна Сосюрко (Яворська), художник-графік, та Сергій Онуфрійович Сосюрко, залізничний службовець. Син — Вадим.
З 1952 року жила в Сімферополі. Закінчила Московський художній інститут у 1963 році.
Вперше свої вишивки Роїк виставила в 1936 році на Всесоюзній виставці у Москві.
Загалом майстриня організувала 140 персональних виставок своїх творів «Український рушничок», в тому числі, у всіх обласних центрах України, а також у Росії, Німеччині, Болгарії, Польщі, Туреччині. Брала участь у 287 загальних художніх виставках в СРСР, України і за кордоном, у тому числі в Бельгії, Франції, Угорщини, Італії, Монголії, США, Хорватії. Роботи Роїк зберігаються в 43 музеях різних країн світу.
Вишивальниця є засновницею музею декоративного мистецтва народних умільців, салону живопису самодіяльних художників Криму і школи української вишивки в Криму.
Опанувала близько 300 технік вишивання. Сюжети вона не копіювала, а вигадували сама надихаючись навколишньою дійсністю. Головними властивостями її робіт є лаконічність кольору, чіткість малюнка, емоційність та натхнення іконописом.[1]
Роїк була членом Національної спілки художників України і майстрів народної творчості України. Володіла 300 видами технік вишивання народів світу.
Померла 3 жовтня 2010 року. Похована у Сімферополі на цвинтарі «Абдал».
Нагороди та відзнаки
ред.- Звання Герой України з врученням ордена Держави (19 серпня 2006) — за визначний особистий внесок у розвиток культури України, утвердження традицій національного декоративно-прикладного мистецтва, багаторічну самовіддану творчу та педагогічну діяльність[2]
- Орден княгині Ольги III ст. (19 квітня 2001) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки[3]
Роїк була удостоєна звання Заслужений майстер народної творчості України, Заслужений художник Автономної Республіки Крим. Вона — лауреат Державної премії Автономної Республіки Крим.
У 2006 засновано премію в галузі народного мистецтва імені Віри Роїк.
Твори
ред.- Рушники:
- «Півники» (1960),
- «Мережево» (1970),
- «Волинський» (1971),
- «Полтавський» (1977),
- «Ніжна казка» (1980),
- «Сутінки» (1985),
- «Морозець» (1992),
- «Фантазія» (1995).
- Декоративні панно:
- «Заповіт» (1978),
- «Сонечко» (1981),
- «Перемога» (1985),
- «Свято врожаю» (1994).
- «Зачарований півень» (2000).
- «Світанок» (2001).
- «Фантазія» (2002).
- Серветки:
- «Сніжок» (1992),
- «Казка» (1992).
- Дитячі килими:
- «Іграшка» (1993),
- «Гусенята» (1993).
Твори зберігаються у 43 музеях зарубіжних країн.
Вшанування пам'яті
ред.В Полтаві існує провулок Віри Роїк.
В селі Войниха Лубенського району вулиця Віри Роїк.
У Сімферополі площа імені Віри Роїк.
Меморіальні дошки: у Сімферополі — на будинку, де мешкала Віра Роїк (вул. Декабристів, 9); на будівлі Гімназії № 9;
у місті Кобеляки Полтавської області — на будівлі музею літератури і мистецтв;
у місті Лубни Полтавської області — на будинку, де мешкала родина Віри Роїк.
У місті Лубни Полтавської області ЗОШ № 7 носить ім'я Віри Роїк також у школі існує музей імені Віри Роїк.
Примітки
ред.- ↑ Як геніальна вишивальниця Віра Роїк назавжди довела, що Крим – це Україна - poltavchanka.info (укр.). 14 вересня 2022. Процитовано 20 вересня 2022.
- ↑ Указ Президента України № 700/2006 від 19 серпня 2006 року «Про присвоєння В. Роїк звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України № 269/2001 від 19 квітня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України»
Література
ред.- Жінки України. Біографічний енциклопедичний словник. Редакційна колегія, голов. ред. М. А. Орлик. — К,: Фенікс. — 2001. — С. 381—382.
- Кагадій Г. Майстриня. // Вісник товариства української культури Кубані. — 2001. — № 1. — С. 8.
- Логвиненко Є. Цілує сонце рушники. // Лубни в ХХ столітті. — Лубни, 2001.
- Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9. — С. 511—512.
- Савка Ю. За вишивки їй дали Героя України. Газ. «Волинь-нова», 23 квітня 2011 р., с. 8.
- Художники України. Творчо-біографічний довідник. Випуск 2. — К.: Іпрез, 2001. — С. 175.
Посилання
ред.- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»
- Згасла мелодія на полотні. Померла Віра Роїк
- Чорна нитка Віри Роїк
- Садовський Василь І вишите моє життя на ньому…. Відома майстриня Віра Роїк після травми навчилася вишивати лівою рукою, знала 300 швів і принципово не продавала свої роботи // «Україна Молода» № 072-073 за 29 квітня 2011 року, С. 19