Відкрити головне меню

Вірастюк Роман Ярославович

український спортсмен

Рома́н Яросла́вович Вірастю́к (нар. 21 квітня 1968, Івано-Франківськ — пом. 27 липня 2019[1]) — український спортсмен, штовхальник ядра. Бронзовий призер Чемпіонату Європи в 1994, чотириразовий срібний призер Кубку Европи (1994, 1995, 1999, 2000), посів шосте місце на Олімпіаді в Атланті (1996). Особистий рекорд (21,34 м) встановив 2000 року в Івано-Франківську.

Роман Вірастюк
Роман Ярославович Вірастюк
Вірастюк Роман Ярославович.jpg
Загальна інформація
Національність українець
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Народження 21 квітня 1968(1968-04-21)
Івано-Франківськ
Смерть 27 липня 2019(2019-07-27)
Київ, Україна
Зріст 1,89 м
Вага 135 кг
Спорт
Країна Україна Україна
Вид спорту штовхання ядра
Нагороди
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»

Брат українського стронґмена Василя Вірастюка.

Закінчив Івано-Франківський коледж фізичного виховання.[2] Був директором департаменту Міністерства молоді та спорту України.[3]

Зміст

ДосягненняРедагувати

ЖиттєписРедагувати

Закінчив СШ № 4 в Івано-Франківську. У 1980–2005 роках займався легкою атлетикою (штовхання ядра), його тренером був Заслужений тренер України Іван Шарий. Був членом юнацької, юніорської та молодіжної збірних СРСР, посів друге місце на останньому чемпіонаті СРСР 1991 року, завоював Кубок СРСР. 17 разів ставав чемпіоном і 8 — отримував Кубок України.

1994 року виборов бронзову нагороду на чемпіонаті Європи, у 1995–2005 був капітаном Олімпійської збірної України. Брав участь в трьох олімпіадах: Атланта (1996), Сідней (2000), Афіни (2004).

Вперше популярності досяг 1996 року на Олімпіади в Атланті незвичайною поведінкою в секторі на стадіоні, де посів шосте місце. Перед виконанням кидка він кричав «Давай, Ромку, ти зможеш!». Під час останньої спроби він довго налаштовувався, під час чого виділений на поштовх час сплив[4].

2005 року переніс операцію з протезування аорти та аортальних клапанів.

11 липня 2019-го переніс складну операцію, що тривала 20 годин. Помер 27 липня 2019-го[5].

Співпраця з SeikoРедагувати

1996 року, після Олімпіади, Романа запросила до Японії компанія Seiko. Там історію про його участь в Олімпіаді зняли документальний фільм, який згодом став лавреатом на одному з кінофестивалів. Японські спеціалісти вказували на те, що 30 секунд, виділених на спробу Романові, у нього забрали[6].

ЧиновникРедагувати

Після великого спорту Роман керував головним управлінням у справах молоді та спорту Івано-Франківської обладміністрації, на телебаченні вів програми «Олімпійські пристрасті» та «День Олімпіади». З 2016 керував департаментом олімпійських видів спорту в Міністерстві молоді та спорту.

На парламентських виборах 2019 року балотувався за округом № 84 Івано-Франківська, де набравши 11 %, посів 4-те місце.

Сім'яРедагувати

  • дружина Ірина
  • двоє синів: Роман (займається баскетболом) та Іван
  • Батьки Романа були спортсменами. Мати грала у волейбол (виступала за заводську команду), батько грав за сільську футбольну команду.
  • Брат — український стронґмен Василь Вірастюк, найсильніша людина планети 2004 року.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати