Вінченцо Беллавере
Вінченцо Беллавере (італ. Vincenzo Bellavere), також Беллавер (італ. Bell'haver, Bell'aver, Belaver) (1540-1541 — 29 серпня 1587) — італійський композитор пізнього Відродження, представник Венеціанської школи, органіст. Хоча й був найменш значною фігурою школи, зажив відомості як талановитий мадригаліст; написав декілька творів у венеційському поліхоральному стилі.
| Вінченцо Беллавере | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1540-1541 |
| Місце народження | Венеція, Венеційська республіка |
| Дата смерті | 29 серпня 1587 |
| Громадянство |  Італія |
| Національність | італієць |
| Професія | композитор, органіст |
| Інструменти | орган |
| Жанр | токата, мадригал, мотет |
| Колективи | капела собору Сан Марко |
| Співпраця | Джованні Ґабріелі |
Біографія
ред.Про час та місце народження Вінченцо Беллавере нічого не відомо. Перша згадка про нього датується 1567 роком, коли він вже працював органістом у Падуанському Соборі[it]. У тому ж році зробив марну спробу посісти пристижне місце першого органіста цього собору. У 1568 році став першим органістом при Скуолі Сан Рокко[it], венеційській інституції, пристиж якої був майже такий, як у Базиліки Сан Марко. Працював там до 1584 року, коли повернувся до Падуї, де обійняв посаду першого органіста у соборі, місце, на яке у минулому він не пройшов конкурс. У грудні 1585 року був звільнений з роботи у Падуї, очевидно за неоправданий прогул, і повернувся до Венеції, щоб стати органістом при церкві Санто Стефано.
30 грудня 1586 року, декретом прокураторів Республіки, був призначений першим органістом Базиліки Сан Марко, одного з найважливіших музичних центрів у тогочасній Італії, на місце, тільки-но звільнене Андреа Ґабріелі, чиїм учнем, як випливає з документів, він був; другим органістом був Джованні Ґабріелі. Призначення відбулося після конкурсу, у якому брали участь ще два претенденти — Паоло Джусто прозваний да Кастелло та Антоніо Роматуні. Річне жалування становило 100 дукатів, сума, що свідчить про його професійний авторитет. Враховуючи вищезазначене, припускається, що Беллавере вчився та розгортав свою діяльність у Венеції, а можливо й походив з цього міста або належних йому територій.
Помер усього по дев'яти місяцях після вступлення на посаду, у вересні 1587 року. Після його смерті місце першого органіста залишалось вільним понад рік, і було зайняте луккезцем Джозеффо Ґвамі 30 жовтня 1588 року.
Беллавере був талановитим композитором і міг би стати важливим представником венеціанської школи, але його кар'єра була припинена наглою смертю.
Музика та впливи
ред.Беллавере відомий передусім своїми творами. Він писав музику для клавішних інструментів, оскільки сам був органістом, але окрім цього у його доробку маються й хорові твори, зокрема мадригали у легкому стилі, що нагадує музику Андреа Ґабріелі, мотети та два магніфікати. В останніх працях використовує типовий для Джованні Ґабріелі багатохоровий стиль та групи інструментів, що є відмітним знаком венеціанської школи.
Твори
ред.- Самостійні прижиттєві публікації
- В. Беллавера друга книга мадригалів на п'ять голосів (Di V. Belhaver il Secondo Libro de Madrigali a cinque voci) (Венеція, 1575) (інші дві книги, Венеція 1567 та 1576, не збереглися)
- Публікації у збірках
- П'ятдесят мадригалів від трьох до дванадцяти голосів у різних збірках
- декілька мотетів та магніфікат у збірці Reliquiae sacrorum concentuum, Дж. Ґабріелі та Г. Л. Гасслера,
- Музика для церковних концертів Musica per concerti ecclesiastici
- Magnificat octo tonorum diversorum excellentissimorum authorum
- декілька токат для органа та клавесина в Transilvano Джіроламо Дірути
Бібліографія
ред.- F. Caffi, Storia della musica sacra nella già Cappella ducale di San Marco in Venezia..., I, Venezia 1854, pp. 189 s.
- G. Benvenuti, A. e G. Gabrieli e la musica strumentale in S.Marco, I, Milano 1931, pp. LXXI, LXXII, LXXIII, LXXIV
- A. Einstein, The Italian Madrigal, I, Princeton N. J. 1949, pp. 453, 522, 525 s., 639, 773
- "Vincenzo Bellavere", in The New Grove Dictionary of Music and Musicians, ed. Stanley Sadie. 20 vol. Londra, Macmillan Publishers Ltd., 1980. ISBN 1-56159-174-2
- Eleanor Selfridge-Field, Musica Strumentale Veneziana, da Gabrieli a Vivaldi. New York, Dover Publications, 1994. ISBN 0-486-28151-5
Джерела
ред.- Біографічний Словник Італійців (Dizionario Biografico degli Italiani) - том 7 (1970) [Архівовано 17 травня 2018 у Wayback Machine.](італ.)
Зовнішні посилання
ред.- Toccata in locum Antiphonae IV для органа / Il Transilvano (1613) / Nova Ars Cantandi - YouTube
- HOASM-біографія [1] [Архівовано 18 лютого 2012 у Wayback Machine.] та дискографія [2] [Архівовано 18 лютого 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Вільні ноти авторства Вінченцо Беллавере на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
- Vincenzo Bellavere: Партитури на сайті Werner Icking Music Archive (WIMA)