Відкрити головне меню

Токка́та (італ. toccata, буквально — дотик) — віртуозна музична п'єса для фортепіано або органа, в швидкому, чітко ритмованому русі.

Токата

ВизначенняРедагувати

ТОКАТА, -и, ж. Віртуозна музична п'єса для фортепіано чи органа, витримана у швидкому, чітко ритмованому безперервному русі; для токати характерні: багаторазове зіставлення прелюдійних і фугових розділів, що завершуються великою фугою; риси інструментальної канцони; репризне обрамлення; в ХVІ –ХVII ст. токата – п'єса вільної імпровізаційної форми, наближена до прелюдії чи фантазії [1].

Художніх вершин у жанрі класичної старовинної Т. досягнув Й.С.Бах.

Починаючи з ХІХ сторіччя, токата розвивається як віртуозний жанр "етюдного" типу для фортепіано (К. Черні, Р.Шуман, К.Дебюссі, М.Равель, Ф.Бузоні, Е.Кшенек, С.Прокоф’єв, А.Хачатурян та інші),органу (М.Дюпре, М.Регер, В.Фортнер та інші), скрипки (І.Стравінський), оркестру (А.Казелла, О.Герстер, А.Малявський та інші. Основною ознакою пізньої Т. є рівномірний ритмічний рух з переважанням ударної акордової техніки [2].

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати