Вільям Воланс Дуглас Годж

Вільям Воланс Дуглас Годж
англ. (William Vallance Douglas Hodge
Ім'я при народженні англ. William Vallance Douglas Hodge
Народився 17 червня 1903(1903-06-17)[1][2]
Единбург, Шотландія, Сполучене Королівство
Помер 7 липня 1975(1975-07-07)[1][2] (72 роки)
Кембридж, Англія, Велика Британія[2]
Країна Велика Британія Велика Британія
Національність шотландець
Діяльність математик, астроном
Alma mater George Watson's Colleged (1920)[2]
коледж Святого Іоаннаd (1926)[2]
Единбурзький університет (1923)[2]
Галузь математика і геометрія[3]
Заклад Кембриджський університет[2]
Бристольський університет[2]
Посада Masterd, Lowndean Professor of Astronomy and Geometryd, голова і голова
Науковий керівник Едмунд Віттекер[4]
Відомі учні Майкл Атія
Аспіранти, докторанти Майкл Атія[5]
Bernard Scottd[6]
Samuel Lilleyd[6]
David Simmsd[6]
Ian R. Porteousd[6]
Членство Лондонське королівське товариство
Американська академія мистецтв і наук
Національна академія наук США
Відомий завдяки: Гіпотеза Годжа
Зірка Годжа
У шлюбі з Кетлін Енн Камерон
Родичі Alan Broadbentd[2]
Нагороди Премія Адамса (1936)
Премія Бервіка (1952)
Королівська медаль (1957)
Медаль де Моргана (1959)
Медаль Коплі (1974)

Вільям Воланс Дуглас Годж (англ. William Vallance Douglas Hodge; 17 червня 1903 Единбург — 7 липня 1975 Кембридж) — шотландський математик і геометр. Член Единбурзького королівського товариства (1928), Член Лондонського королівського товариства (1938). Голова Лондонського математичного товариства (1947—1949). Почесний член Единбурзького математичного товариства (1954).

Життєпис ред.

Вільям Воланс Дуглас Годж народився в Единбурзі у сім'ї Арчибальда Джеймса Годжа та Джанет Воланс. Вільям мав старшого брата Арчибальда Воланса Годжа та молодшу сестру Джанет Горсбурґ Годж (Бродбент)[7]. Навчався у Коледжі Джорджа Вотсона, з 1920 року в Единбурзькому університеті, який закінчив у 1923 році. В університеті став учнем Едмунда Віттекера. Під його керівництвом захистив дисертацію на ступінь бакалавра.

З 1923 по 1926 провів у коледжі Святого Іоанна Кембриджського університету, будучи учнем Генрі Бейкера. У 1926 році був призначений асистентом в Бристольському університеті і пропрацював там 5 років. 27 липня 1929 року він одружився з Кетлін Енн Камерон, у них було двоє дітей (син та дочка). З 1931 до 1932 року провів у Принстонському університеті. У 1932 році, після поїздки в США, перейшов у Кембриджський університет, де у 1936 році був призначений професором астрономії та геометрії і залишався на цій посаді до відставки в 1970 році[8]. У 1937 році за роботи з теорії гармонійних інтегралів (та за дослідження зв'язків між геометрією, топологією і аналізом) був нагороджений премією Адамса. Помер Вільям Воланс Дуглас Годж у 1975 році в Кембриджі.

Математичні праці ред.

Основні праці Годжа в області алгебричної геометрії, де він дотримувався переважно традиційних методів італійських геометрів, але застосовував також більш нові методи Оскара Зарицького, Бартель ван дер Вардена, а також топологічні методи розроблені Соломоном Лефшецем. Найбільш важливі роботи на стику алгебричної та диференціальної геометрії — гіпотеза Годжа. Велике значення має гіпотеза Годжа в алгебричній геометрії, інститут Клея відніс її до однієї із семи завдань тисячоліття.

У 1930-і роки він дав визначення оператора «зірка Годжа», що дозволило йому узагальнити роботи де Рама (див. Теорія Годжа). Також на його честь названа структура Годжа.

Публікації ред.

  • Hodge, W. V. D. (1941), The Theory and Applications of Harmonic Integrals, Cambridge University Press, ISBN 978-0-521-35881-1, MR 0003947, архів оригіналу за 27 червня 2014, процитовано 28 травня 2015
  • Hodge, W. V. D.; Pedoe, D. (1994) [1947], Methods of Algebraic Geometry, Volume I (Book II), Cambridge University Press, ISBN 978-0-521-46900-5[9]
  • Hodge, W. V. D.; Pedoe, Daniel (1994) [1952], Methods of Algebraic Geometry: Volume 2 Book III: General theory of algebraic varieties in projective space. Book IV: Quadrics and Grassmann varieties., Cambridge Mathematical Library, Cambridge University Press, ISBN 978-0-521-46901-2, MR 0048065, архів оригіналу за 27 червня 2014, процитовано 28 травня 2015[10]
  • Hodge, W. V. D.; Pedoe, Daniel (1994) [1954], Methods of Algebraic Geometry: Volume 3, Cambridge University Press, ISBN 978-0-521-46775-9, архів оригіналу за 27 червня 2014, процитовано 28 травня 2015[11]

Примітки ред.

  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г д е ж и к Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  3. Czech National Authority Database
  4. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. а б в г Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  7. Вільям Воланс Дуглас Годж на geni.com [Архівовано 28 травня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
  8. Вільям Годж [Архівовано 29 травня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
  9. Coxeter, H. S. M. (1949). Review: Methods of algebraic geometry. By W. V. D. Hodge and D. Pedoe (PDF). Bull. Amer. Math. Soc. 55 (3, Part 1): 315—316. doi:10.1090/s0002-9904-1949-09193-0. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 28 травня 2015.
  10. Coxeter, H. S. M. (1952). Review: Methods of algebraic geometry. Vol. 2. By W. V. D. Hodge and D. Pedoe (PDF). Bull. Amer. Math. Soc. 58 (6): 678—679. doi:10.1090/s0002-9904-1952-09661-0. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 28 травня 2015.
  11. Samuel, P. (1955). Review: Methods of algebraic geometry. Vol. III. Birational geometry. By W. V. D. Hodge and D. Pedoe (PDF). Bull. Amer. Math. Soc. 61 (3, Part 1): 254—257. doi:10.1090/s0002-9904-1955-09910-5. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 28 травня 2015.

Посилання ред.