Едмунд Тейлор Віттекер

англійський математик

Едмунд Тейлор Віттекер (англ. Edmund Taylor Whittaker; 24 жовтня 1873, Саутпорт, Ланкашир, Англія, Велика Британія — 24 березня 1956, Единбург, Шотландія, Велика Британія) — англійський математик, фахівець із прикладної математики, математичної фізики та теорії спеціальних функцій.

Едмунд Тейлор Віттекер
англ. Edmund Taylor Whittaker
Edmund Taylor Whitakker by Arthur Trevor Haddon.jpg
Ім'я при народженні англ. Edmund Taylor Whittaker
Народився 24 жовтня 1873(1873-10-24)[1][2][…]
Саутпорт, Сефтонd, Мерсісайд, Англія, Сполучене Королівство
Помер 24 березня 1956(1956-03-24)[4][1][…] (82 роки)
Единбург, Велика Британія[4]
Поховання Mount Vernon Cemeteryd
Країна Flag of the United Kingdom (1-2).svg Велика Британія
Діяльність математик, астроном, історик науки, викладач університету, філософ, фізик
Alma mater Триніті-коледж (Кембридж) (1895)[2], The Manchester Grammar Schoold (1892)[2] і Кембриджський університет[5]
Галузь математика
Заклад Кембриджський університет[2], Триніті-коледж, Единбурзький університет[2] і Королівський астроном Ірландії[2]
Вчене звання кафедра[d]
Науковий ступінь докторський ступінь
Вчителі Andrew Forsythd
Відомі учні Ґодфрі Гарольд Гарді, G. N. Watsond, Pierre Humbertd[6] і Ivor Malcolm Haddon Etheringtond[7]
Членство Лондонське королівське товариство, Папська академія наук[8], Національна академія деї Лінчеї і Королівське товариство Единбурга
Діти John Macnaghten Whittakerd
Родичі Edward Copsond[2]
Нагороди

CMNS: Едмунд Тейлор Віттекер у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Едмунд Тейлор Віттекер народився в Саутпорті (Ланкашир, Англія) 24 жовтня 1873 року в родині Селіни Септіми Тейлор (Selina Septima Taylor) і Джона Віттекера (John Whittaker). Він навчався в Манчестерській граматичній школі[en], а потім отримав стипендію для навчання в Триніті-коледжі Кембриджського університету[9].

Едмунд Тейлор Віттекер почав вчитися в Триніті-коледжі 1892 року. Серед його наставників були математики Ендрю Форсайт[ru] і Джордж Дарвін. 1895 року Віттекера визнано другим серед найкращих студентів-математиків Кембриджського університету (англ. Second Wrangler)[9].

1896 році Віттекера обрано членом ради Триніті-коледжу (англ. Fellow of Trinity College). Після цього він почав викладати і, зокрема, вніс значні зміни в курс математичного аналізу, які згодом відобразив у книзі «Курс сучасного аналізу[en]» (1902; починаючи з видання 1915 року співавтором цієї книги є Джордж Невілл Вотсон[ru]). Він також читав курси з електрики та магнетизму, астрономії й геометричної оптики[9].

1901 року Віттекер одружився з Мері Фергюсон Макнейтен Бойд (Mary Ferguson McNaghten Boyd), дочкою шотландського священника Томаса Бойда. Згодом у них народились три сини і дві дочки, причому середній син, Джон Макнейтен Віттекер[en], теж став відомим математиком[9].

Від 1901 до 1906 року Віттекер був секретарем Королівського астрономічного товариства, а протягом 1906—1912 років — Королівським астрономом Ірландії, а також професором астрономії Дублінського університету, де, крім астрономії, він також викладав математичну фізику[9].

1905 року Віттекера обрано членом Лондонського королівського товариства, яке 1931 року нагородило його медаллю Сильвестра, а 1954 року — медаллю Коплі. Віттекер був членом Лондонського математичного товариства, а в 1928—1929 роках — президентом цього товариства[9].

1912 року Віттекер переїхав до Единбурга, де він отримав посаду завідувача кафедрою математики Единбурзького університету (яка була вакантною після того, як у листопаді 1911 помер попередній керівник кафедри Джордж Кристал[en]). Там Віттекер і продовжував працювати до виходу на пенсію 1946 року[9].

Наукові результатиРедагувати

Основні роботи Віттекера присвячені математичному аналізу, зокрема чисельному аналізу. Він працював над диференціальними рівняннями у часткових похідних і, зокрема, отримав розв'язок тривимірного рівняння Лапласа. Він також цікавився теорією відносності і теорією електромагнетизму, зокрема, побудовою розв'язків для рівнянь Максвелла[9].

Частина праць Віттекера присвячена історії науки, зокрема, книга «Історія теорії ефіру і електрики, від часів Декарта до кінця XIX століття» (A History of the Theories of Aether and Electricity, from the Age of Descartes to the Close of the Nineteenth Century, 1910)[9].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г д е ж и Архів історії математики Мактьютор
  3. SNAC — 2010.
  4. а б Уиттекер Эдмунд Тейлор // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. а б Dictionary of Scientific Biography / C. C. GillispieCharles Scribner's Sons, 1970.
  7. а б https://doi.org/10.1007/s10714-006-0356-4 — С. 1053.
  8. www.pas.va
  9. а б в г д е ж и к J.J. O'Connor and E.F. Robertson. Edmund Taylor Whittaker (HTML). School of Mathematics and Statistics, University of St. Andrews, Scotland. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 13 лютого 2015.