Вільбоа Олександр Микитович

Олександр Микитович Вільбоа
Александр Никитич Вильбоа
Народження	1716
Смерть	9 лютого 1781; Дерпт, Російська імперія
Поховання	Естонія
Країна	Російська імперія
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	Артилерія
Роки служби	1739 — 1765
Звання	Генерал-поручник, генерал-фельдцейхмейстер
Війни / битви	Семирічна війна: Битва під Гросс-Єгерсдорфом, Битва під Цорндорфом, Битва при Пальцигу, Битва під Кунерсдорфом
Рід	Q31842392?
Діти	Q112623511? і Stephan Guillemot de Villeboisd
	Вільбоа Олександр Микитович у Вікісховищі

Вільбоа Олександр Микитович (1716 — 9 лютого 1781, Дерпт, Російська імперія) — російський полководець Семирічної війни, генерал-фельдцейхмейстер (1762).

Біографія ред.

Походив з старовинного дворянського роду французького походження. Син віцеадмірала Микити Петровича Вільбоа і Єлизавети Павлівни Глюк^[1].

Із 1739 року — сержант Лейб-гвардії бомбардирської роти. З 1741 року — поручник. Учасник російсько-шведської війни 1741—1743 років. З 1744 року — полковник, камер-юнкер імператорського двору. З 1755 року — генерал-майор, у 1756 році був призначений генерал-квартирмейстром Ліфляндської піхотної дивізії.

Учасник Семирічної війни. Командував піхотною бригадою у битві під Гросс-Єгерсдорфом, під час цієї битви був важко поранений. За цю битву був нагороджений орденом Олександра Невського. З 1758 року — генерал-поручник. Брав участь в облозі Кюстріна та битві під Цорндорфом. У битві при Пальцигу командував дивізією, у битві під Кунерсдорфом командував авангардом російської армії.

У січні 1762 року на честь Олександра Вільбоа був названий Великолуцький піхотний полк. Із лютого 1762 року — генерал-фельдцейхмейстер російської армії (командувач артилерії), із березня того ж року — член Військової колегії^[1]. Брав участь у палацовому перевороті 1762 року, підтримував Катерину II.

На посаді генерал-фельдцейхмейстера Вільбоа активно працював над реорганізацією та посиленням російської артилерії. Але через погіршення здоров'я у 1765 році він вийшов у відставку і виїхав у своє помістя Сарракус у Ліфляндії. Там же він і був похований після своєї смерті у 1781 році.

Військові звання ред.

Сержант (1739)
Підпоручик (1741)
Полковник (1744)
Генерал-майор (1755)
Генерал-поручник (1758)
Генерал-фельдцейхмейстер (1762)

Нагороди ред.

Орден Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни

Примітки ред.

↑ ^а ^б Вильбоа Александр Никитич : Министерство обороны Российской Федерации. encyclopedia.mil.ru. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 8 січня 2022.

Джерела ред.

Біографія на сайті Міністерства оборони Росії [Архівовано 26 листопада 2021 у Wayback Machine.]
Вильбоа, Александр Никитич // Военная энциклопедия. — СПб.: Т-во И. Д. Сытина. Под ред. В. Ф. Новицкого и др.. 1911—1915.

[:0-1] а ^б Вильбоа Александр Никитич : Министерство обороны Российской Федерации. encyclopedia.mil.ru. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 8 січня 2022.

[1]