Віллі Лангкайт

Віллі Лангкайт
Віллі Лангкайт
нім. Willy Langkeit
	Бригадний генерал Лангкайт (1967).
Народився	2 червня 1907 ; Східна Пруссія, Прусське королівство, Німецька імперія
Помер	27 жовтня 1969 (62 роки) ; Бад-Брамштедт, Зегеберг, Шлезвіг-Гольштейн, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Генерал-майор
Нагороди
Нагрудний знак «За поранення» в чорному	Командор ордена За заслуги перед ФРН
	Нагрудний знак «За танкову атаку»
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Вільгельм «Віллі» Фрідріх Бруно Лангкайт (нім. Wilhelm „Willy“ Friedrich Bruno Langkeit; 2 червня 1907, Шухтен — 27 жовтня 1969, Бад-Брамштедт) — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту, бригадний генерал Федеральної прикордонної охорони. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

Оберст Лангкайт (другий ліворуч) біля танка «Пантера» (травень 1944).

1 жовтня 1924 року вступив в рейхсвер. З 1 жовтня 1935 року — командир роти 1-го протитанкового дивізіону, з 1 листопада 1938 року — командир 8-ї роти 36-го танкового полку 14-ї танкової дивізії. Учасник Польської і Французької кампаній, а також Німецько-радянської війни. З 1 листопада 1941 року — командир 2-го батальйону свого полку, з 1 грудня 1942 року — всього полку. З 1 березня 1944 року — командир танкового полку «Велика Німеччина», з 15 жовтня 1944 року — запасної бригади «Велика Німеччина», з 31 січня 1945 року — танково-гренадерської дивізії «Курмарк». 5 травня 1945 року взятий в полон американськими військами, а потім переданий британцям. 8 липня 1947 року звільнений.

1 червня 1951 року вступив у Федеральну прикордонну охорону (БГС). З 1954 року — командир групи прикордонної охорони «Північ», з 1 квітня 1958 року — командування прикордонної охорони «Побережжя». 30 червня 1967 року вийшов у відставку.

Звання

Унтерофіцер (1 червня 1930)
Фельдфебель (1 квітня 1933)
Лейтенант (січень 1934)
Оберлейтенант (кінець 1934)
Гауптман (1 січня 1938)
Майор (1 січня 1942)
Оберстлейтенант (1 грудня 1942)
Оберст (1 грудня 1943)
Генерал-майор (20 квітня 1945)
Майор БГС (1 червня 1951)
Оберстлейтенант БГС (1 липня 1953)
Бригадний генерал БГС (січень 1965)

Нагороди

Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
Залізний хрест
- 2-го класу (10 листопада 1939)
- 1-го класу (30 серпня 1940)
Німецький хрест в золоті (1 липня 1942)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (9 грудня 1942)
- дубове листя (№ 348; 7 грудня 1943)
Орден Михая Хороброго 3-го класу (Румунське королівство; 30 травня 1944)
Нагрудний знак «За танкову атаку» 4-го ступеня «75» (30 квітня 1945)
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», командорський хрест (18 травня 1967)

Література

Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
Federl, C., Die Ritterkreuzträger der Deutschen Panzerdivisionen 1939—1945, VDM Heinz Nickel, Zweibrücken, Germany, 2000
Grams, R., Die 14. Panzer-Division — 1940—1945, Nebel Verlag GmbH, Eggolsheim, Deutschland, 2004
THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940—1945, Biblio-Verlag, 1998.