Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЗІНЬКІВ

ЗІНЬКІВ — місто Полтавської області, райцентр. Розташов. на р. Ташань (прит. Грунь-Ташані, бас. Дніпра), за 33 км від залізничної ст. Гадяч. Нас. 10,3 тис. осіб (2004).

Згадується в істор. документах під 1576 і 1604. Від 1648 З. — сотенне м-ко Полтавського полку. 1662(1661)—1671(1672) — центр Зіньківського полку. 1768 жителі З. брали активну участь у гайдамацькому русі. Від 1781, після ліквідації полкового устрою, З. стає повітовим містом Чернігівського намісництва. Від 1796 З. — у складі Малоросійської губернії, від 1802 — Полтавської губернії, від 1932 — Харківської області, від 1937 — Полтав. обл. Райцентр 1923—30 та з 1932. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 окупований гітлерівцями від 9 жовт. 1941 до 6 верес. 1943. Під час окупації в місті діяла партизан. група на чолі з В.Суком.

Уродженцями З. є композитор П.Батюк, члени Кирило-Мефодіївського товариства І.Посяда та М.Савич, поети М.Зеров і М.Орест.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: О.Г. Бажан.; url: http://history.org.ua/?termin=Zinkiv; том: 3