Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ДОБРИНЯ

ДОБРИНЯ (р.н. і р.с. невід.) — дядько Володимира Святославича, його вихователь і сподвижник. «Повість временних літ» розповідає, що матір’ю Володимира була Малуша — ключниця (див. Ключник) його бабусі по батькові, вел. кн. київ. Ольги. Вона доводилася Д. сестрою, а їхнім батьком був Малк Любечанин, якого деякі літописознавці пов’язують з древлянським кн. Малом, який убив вел. кн. київ. Ігоря Старого (див. Древлян повстання 944—945) і наступного року сватався до Ольги. 970 Святослав Ігорович посадив свого позашлюбного, ще малого сина Володимира в Новгороді Великому, куди з ним поїхав правити Д. За Лаврентіївським літописом (під 1128), Д. 978 сватав полоцьку княжну Рогнеду для Володимира, але дістав відмову, розлютився, захопив Полоцьк (нині місто Вітебської обл., Білорусь), полонив Рогнеду і її батька полоцького кн. Рогволода й привів до свого князя. 980 Володимир призначив Д. посадником у Новгороді Великому, де той поставив ідол Перуна. 985 Д. був при Володимирі, коли той здійснив переможний похід на болгар волзьких. Пізні літописи (Никонівський та ін.) свідчать, що після хрещення Київської Русі Д. в Новгороді скинув ідол Перуна і насильно охрестив новгородців (бл. 990).

Д., по батькові Нікітіч, є одним із гол. героїв билин Володимирового циклу, де він виступає поряд з Іллею Муромцем серед найповажаніших рус. богатирів. Вчені відзначають, що образ і дії Д. в літописі й билинах за смислом загалом тотожні.

Література

• Шахматов А.А. Разыскания о древнейших русских летописных сводах. СПб., 1908;
• Рыбаков Б.А. Древняя Русь. Сказания. Былины. Летописи. М., 1963.

Джерела

• Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Автор: М.Ф. Котляр.; url: http://history.org.ua/?termin=Dobrynya; том: 2