Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Всеволод Ярославич
ВСЕВОЛОД ЯРОСЛАВИЧ
(1030–13.04.1093) – князь переяславський, черніг. і київ. Четвертий син Ярослава Мудрого і швед. принцеси Інгігерди. Перший шлюб – 1046 з дочкою (Марією?) візант. імп. Константина IX Мономаха (п. бл. 1067), другий – з Анною, можливо, половецькою хатунню (княжною) – не пізніше 1069. За заповітом (рядом) Ярослава 1054 в.Я. сів у Переяславі (нині м. Переяслав-Хмельницький), йому дісталися також Ростов (нині місто Ярославської обл., РФ), Суздаль (нині місто Владимирської обл.) і Білоозеро (нині місто Бєлозєрськ Вологодської обл., усі РФ). в.Я. став молодшим чл. тріумвірату Ярославичів, що до поч. 1073 купно правив на Русі. 1054 біля м. Воїнь (було поблизу с. Воїнська Гребля Градизького р-ну Полтав. обл., затоплене водами Кременчуцького водосховища) переміг торків. Разом із старшими братами Ізяславом Ярославичем і Святославом Ярославичем, а також полоцьким кн. Всеславом Брячиславичем розгромив торків 1060. 1061 його розбили половці на пд. Переяславщини. У берез. 1067 в.Я. взяв участь у спільному поході тріумвірів-Ярославичів проти Всеслава полоцького і ув’язненні того в Києві. 1068 зазнав поразки на р. Альта разом з Ізяславом і Святославом від половецької орди (див. Альта, битва на річці 1068). Коли по тому в Києві спалахнуло повстання, в.Я. виступив посередником між киянами та їхнім кн. Ізяславом. 1073 він допоміг Святославу відібрати в Ізяслава Київ. По смерті Святослава (кін. 1076) в.Я. на поч. 1077 вокняжився в Києві, але влітку того року був змушений поступитися престолом на користь Ізяслава, що повернувся з Польщі. Одержав за те Чернігів. 1078 був вигнаний з Чернігова сином Святослава Олегом Святославичем, котрого підтримав ін. безземельний кн. (ізгой) Борис В’ячеславич. Ізяслав і в.Я. перемогли Олега і Бориса на Нежатиній Ниві поблизу Чернігова (див. Нежатина Нива, битва 1078), але Ізяслав загинув у битві, і в.Я. став київ. князем. Він не став правити одноосібно, а створив із сином – Володимиром Мономахом родинний дуумвірат (див. Дуумвірати на Русі), що 15 років управляв Руссю. Реальна влада в.Я. була мало відчутною у Волин., Туровській і Муромській землях, а також у Тмуторокані. Йому доводилося захищатися від князів-ізгоїв: Романа, Олега, Давида і Ярослава Святославичів, Давида Ігоревича, Рюрика Ростиславича, Володаря Ростиславича і Василька Ростиславича. Все ж таки за підтримки сина він зумів стабілізувати політ. становище на Русі й зберегти відносну єдність д-ви. в.Я. дотримувався мирних методів дипломатії: підтримував дружні відносини з Візантією і сканд. країнами, 1086 видав дочку Євпраксію Всеволодівну заміж за саксонського маркграфа Генріха. Після швидкої смерті маркграфа вона стала дружиною знаменитого і зловісного герм. імп. Генріха IV. в.Я. був широко освіченою людиною, багато читав, знав (за свідченням сина) 5 іноз. мов. Опікувався церквою, заснував Видубицький Свято-Михайлівський монастир та Андріївський (Янчин) монастир у Києві.
П. у м. Вишгород, похований у Софійському соборі в Києві.
Джерела
ред.- Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
Автор: М.Ф. Котляр.; url: http://history.org.ua/?termin=Vsevolod_Ja; том: 1