Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Виборні козаки

ВИБОРНІ КОЗАКИ

привілейована група військ. стану на Лівобережній Україні і Слобідській Україні 18 ст. 1698 уряд Мазепи видав розпорядження, за яким козаки Лівобереж. України, що не могли виконувати військ. службу внаслідок зубожіння, мали стати 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0«помічниками» посполитим у забезпеченні продовольством козац. війська. Гетьман. універсал від 13(02) берез. 1701 наказував глухівському сотникові А.Турянському вчинити офіц. поділ козаків у 4-х сотнях Ніжинського полку на «виборне товариство» та 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0«подлєйшеє товариство» з їх реєстрацією в компутах (списках). Належні до першого товариства зобов’язувалися до відбування військ. служби, решта позбавлялася давніх козац. привілеїв (тобто ставали оподатковуваною групою нас. нарівні з посполитими). Впровадження цього універсалу в ін. сотнях і полках Гетьманщини було припинено внаслідок спалаху масового протесту козац. бідноти. 1735 Правління гетьманського уряду видало розпорядження, підписане правителем Малоросії (з 1734) кн., сенатором О.Шаховським, а потім санкціоноване Сенатом, 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0«Про поділ малоросійських козаків на виборних і підпомічників». в.к. звільнялися від виконання всіх 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0«загальнонародних» повинностей і поборів.

Протягом 30–50-х рр. 18 ст. кількісне співвідношення між в.к. і підпомічниками залишалося майже незмінним і в більшості випадків становило 1:2–2,5, тобто на одного привілейованого припадало 2–3 бідних. Причому і серед привілейованих козаків спостерігалася майнова нерівність.

На поч. 80-х рр. 18 ст. реорганізовано ЗС Лівобережжя і поступово злито з рос. армією. Частина в.к. поповнила групи посполитих.

У Слобідській Україні відбувалися подібні процеси. Згідно з указом Петра I від 21 січ. 1700, до компутів в.к. записали не лише 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0«добрих» людей, які мали коней і зброю, а й їхніх синів, братів і племінників. Указ унормував також статус підпомічників. У 5-ти слобідських полках в.к. налічувалося: 1701 – 3,5 тис.; 1733 – 4,2 тис.; 1743 – 5 тис. осіб. в.к. разом з їхніми синами і родичами чол. статі 1732 зафіксовано – 23,6 тис., а 1763 – 58 тис. осіб. На тер. Київського намісництва, Чернігівського намісництва та Новгород-Сіверського намісництва 1782 таких значилося 195,6 тис. з 415,7 тис. козаків. Усі в.к. мали відбувати службу у війську з власним спорядженням, зброєю, кіньми. Указ Катерини II від 28 лип. 1765 ліквідував слобідські козац. полки, перетворивши козаків на військових обивателів.

Література

Распоряжение князя А.И.Шаховского о разделении малороссийских казаков на «выборных» и «подпомощников», 1735 г. «Киевская старина», 1902, № 2;

Дядиченко в.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII – початку XVIII ст. К., 1959;
Слюсарский А.Г. Социально-экономическое развитие Слобожанщины XVII– XVIII вв. Х., 1964;
Апанович О.М. Збройні сили України першої половини XVIII ст. К., 1969;
Путро О.I. Становище козацтва на Лівобережній Україні у другій половині XVIII ст. «УІЖ», 1969, № 1;
Гуржій О.I. Рядове козацтво і його місце в класово-становій структурі суспільства Лівобережної України першої половини XVIII ст. Там само, 1982, № 8.

Джерела

Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: О.I. Гуржій.; url: http://history.org.ua/?termin=Vyborni_kozaky; том: 1