Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Василько Ростиславич

ВАСИЛЬКО РОСТИСЛАВИЧ (Василій)

бл. 1066–28.02.1124) – князь теребовльський, третій син кн. Ростислава Володимировича і, здогадно, доньки угор. короля Бели I Ланки. Н., мабуть, у Тмуторокані. По смерті батька (1067) разом із старшими братами Рюриком Ростиславичем і Володарем Ростиславичем був вигнаний з міста. У 1080-х рр. Ростиславичі претендували на м. Володимир (нині м. Володимир-Волинський) і 1084 захопили його, та київ. кн. Всеволод Ярославич повернув місто Ярополку Ізяславичу, давши братам-ізгоям міста Перемишль (нині Пшемисль, Польща), Теребовль (нині м. Теребовля) і Звенигород. З початку 1090-х рр. в. Р. княжив у Теребовлі. 1092 в. Р. в союзі з половцями здійснив похід на Польщу; виношував плани заволодіти Нижнім Подунав’ям. Прагнув переселити на свої землі берендеїв, печенігів і торків, збираючись використати їх як військ. силу. 1097 волин. кн. Давид Ігоревич, що боявся посилення в.Р., при сприянні київ. кн. Святополка Ізяславича полонив того в Києві, одвіз до Білгорода і там осліпив. Ці події відображені у «Повісті про осліплення Василька Теребовльського», що включена до «Повісті временних літ» під 1097. Володар домігся звільнення брата (у берез. 1098). Швидко по тому в.Р. і Володар взяли Давида в облогу у Володимирі і добилися видачі двох бояр, котрі порадили йому осліпити в. Р., а 1099 розбили на Рожному Полі Святополка Ізяславича, що зазіхав на їхні землі. Того ж року вони перемогли біля Перемишля військо угор. короля Коломана, чий похід був інспірований Святополком Ізяславичем. Згідно з рішенням Витичівського з’їзду 1100, Давид втратив м. Володимир, а в. Р. позбавили Теребовля, але він не підкорився такому рішенню і залишився у Теребовлі. 1118 в. Р. з Володарем допомогли київ. кн. Володимиру Мономаху приборкати Ярослава Святополчича; 1122 Василько викупив Володаря з польс. полону. Під 1123 Київський літопис називає в. Р. і Володаря союзниками Ярослава Святополчича: вони обложили сина Мономаха Андрія Володимировича у Володимирі. Київ. князі змушені були рахуватися з в. Р.

Література

• Хрущов И. Сказание о Василько Ростиславиче. «Чтения в Историческом обществе Нестора летописца», 1879, кн. 1;
• Лихачев Д.С. Русские летописи и их культурно-историческое значение. М.–Л., 1947.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: М.Ф. Котляр.; url: http://history.org.ua/?termin=Vasylko_Ros; том: 1