Вікіпедія:Вікізустрічі/74

Вікіекспедиція до Липовецького району Вінницької області 3-4 листопада

Заплановано проведення дводенної Вікіекспедиції до Липовецького району Вінницької області. Враховуючи відносну віддаленість від Києва, прошу учасників, які будуть їхати з Києва долучатися до кінця жовтня, щоб можливо було планувати проїзд потягом до Вінниці та проживання. За деталями прошу звертатись до мене. --visem (обговорення) 08:33, 25 жовтня 2012 (UTC)

Чи можна було би відкласти зустріч на тиждень? Виходить накладка з церемонією по ВЛП, а там ми зв'язані домовленістю з партнерами "Майстер-класу". --А1 22:30, 25 жовтня 2012 (UTC)

Якраз про це вчора домовилися :) --Jbuket (обговорення) 08:06, 26 жовтня 2012 (UTC)

Дуже прошу вибачення, що так вийшло трохи з накладкою. Чомусь я трохи не додивився, організовуючи цю поїздку. Тут справа в тому, що я зізвонився з краєзнавцем, то його на жаль не буде на місці 10-11 числа. Пізніше не знаю чи вдасться провести. Тому я пропоную альтернативний варіант. Всі хто хоче потрапити на ВЕ і на WLM пропоную їхати на один день 3 листопада. Може встигнемо і за один день це зробити. Тому прошу бажаючих сміливо записуватися на обидва заходи. --visem (обговорення) 09:20, 26 жовтня 2012 (UTC)

Учасники:

1. --visem (обговорення) 08:33, 25 жовтня 2012 (UTC)
2. Найімовірніше буду тільки 3 листопада. --Jbuket (обговорення) 08:36, 25 жовтня 2012 (UTC)
3. --Ліонкінг (обговорення) 15:19, 25 жовтня 2012 (UTC)

Звіт

У Вікіекспедиції до Липовецького району Вінницької області брали участі наступні учасники:

• Користувачі Вікіпедії visem, Jbuket та Ліонкінг
• Роговий Олександр Іванович – голова Архівного відділу Липовецької районної державної адміністрації, краєзнавець
• Макаренко Анатолій Трохимович – приватний підприємець
• Парипса Олександр Миколайович – історик та краєзнавець з села Росоша, водій
• Стецюк Людмила Миколаївна – головний лікар Липовецької обласної лікарні відновного лікування дітей
• Дубина Василь Маркович – голова Костянтинівської сільської ради
• Рябіщук Зінаїда Василівна – голова Сиваковецької сільської ради

Вранці, о 6 год. 27 хв. 3 листопада 2012 р. три користувача вікіпедії – visem, Jbuket та Ліонкінг вирушили з Києва до Вінниці поїздом № 175 сполученням Київ – Хмельницький.

Після прибуття до Вінниці, вікіпедисти придбали харчові продукти в магазині, перекусили та відправилися на автостанцію. Приблизно об 11 год. 40 хв. вікіпедисти доїхали до Липовця, після чого одразу вирушили до районного архіву, де мали ознайомчу розмову про район з місцевими краєзнавцями та істориками – Роговим Олександром Івановичем та його дружиною, Парипсою Олександром Миколайовичем, Макаренком Анатолієм Трохимовичем.

Під час розмови ми дізналися, що вперше Липовець згадується у 1150 р. у Руському літописі, а також про те, що у 1846 р. через Липовець з Києва до Кам’янця-Подільського їхав Тарас Шевченко. Чумацький шлях проходив через Липовець, Іллінці та Гайсин.

Приблизно о 13 годині, почалося ознайомлення з містом Липовець, під час чого було відвідано, сфотографовано та зібрано інформацію про наступні об’єкти:

• центр міста;
• Липовецька обласна лікарня відновного лікування дітей;
• монумент загиблим словацьким воїнам;
• «Потьомкініські сходи» (місцева назва);
• пам’ятник загиблим у Великій Вітчизняній війні та пам’ятник жертвам Голодомору;
• гармату XVII сторіччя;

В центрі міста були сфотографовані стенди, де зазначалася інформація про досягнення району та її мешканців, загальна статистична інформація по району.

Головним лікарем Липовецької обласної лікарні відновного лікування дітей з 1980 р. є Стецюк Людмила Миколаївна, яка супроводжувала нас під час відвідання її закладу. З її слів, лікарня розрахована на 50 дітей та 10 дорослих. Лікарня фінансується з обласного бюджету та структурно складається з 7 корпусів, штат лікарні складає 123 осіб, з яких 9 лікарів (разом з головним), 7 педагогів соціальної реабілітації та 36 працівників середнього медичного персоналу. Як було встановлено, в лікарні оздоровлюються діти з різних районів Вінницької області. Лікарня має власні лікувальні води, проте лікувальні грязі вимушена завозити з курортів Куяльник (Одеська обл.) та Саки (АР Крим).

Історики відзначають, що під Липовцем відбулося три значні битви:

• Козацька;
• Словацька;
• Танкова.

За однією з версій, під часи битви на Кальнику, польські війська на чолі з Яном Собецьким втопили на р. Соб польову гармату XVII сторіччя. У Вінницькій області не збереглися гармати XVII сторіччя, для прикладу, у Тульчині є гармати XVIII сторіччя. Її було знайдено у 1990 р. Після підняття вона була чорного кольору та її було перефарбовано.

Під час Великої Вітчизняної війни у битві за Липовець в листопаді 1941 р. загинуло кілька сот словаків, які брали участь у війні на боці Німеччини. Зі слів Рогового Олександра Івановича, дана битва була дуже трагічною для Словаччини, і навіть під час війни словацькі матері хотіли вирушити до Липовця, щоб знайти своїх синів. Словаки добре ставилися до місцевого населення, у зв'язку з чим їм було встановлено пам’ятник. Щороку, 3 листопада відзначається День поминовення загиблих словаків і до цього пам’ятнику приносяться два вінка – один від посольства Словаччини в Україні, а другий – від міської ради та районної державної адміністрації. На хресті, розташованому на узбіччі дороги при під’їзді до пам’ятника зазначено словацькою «Ми Вас пам’ятаємо».

Пам’ятник жертвам Голодомору у центрі міста було встановлено у 2007 році.

В місті є католицький костьол, настоятель якого приїжджає на служіння з Оратова.

Наразі в Липовці є три школи, тоді як раніше їх було чотири (ту, що знаходилась на території колишнього села Кам'янка закрили).

Липовецький цегельний завод було засновано у кінці ХІХ сторіччя та у зв'язку з тим, що собівартість виробництва цегли на ньому є низькою, сьогодні завод успішно поставляє цеглу до Києва.

Липовецький агробуд здійснював будівництво по всій області. Наразі на згадку про нього залишився лише басейн.

В місті є сосновий гай, який посаджений з білоруського насіння.

Після ознайомлення з містом, учасники вирушили до сільської місцевості. Хороша стала першим селом, яке ми відвідали. У 1789 р. в ньому проживав Струтинський. Вулицю Леніна в цьому селі перейменували саме на честь Струтинського, крім того на його честь встановлено пам’ятник. В селі відзначають свято фольклорного козацького мистецтва. Хороша славиться своїми частівками та хорланками.

Другим селом на шляху стала Росоша. Тут у 1993 р. було встановлено пам’ятник загиблим під час Голодомору. В селі є православна церква Московського патріархату та церква Євангельських християн-баптистів. Раніше була ще й православна церква Київського патріархату. Течія баптистів пов’язана із приїздом датського баптиста Тора Ланга. З історії села слід відзначити, що у 1362 р. тут відбулася Синьоводська битва, де українська армія розбила татарську армію. В селі зберігся млин 1898 р., а також паперова фабрика 1912 р., яка вже не працює.

Наступним пунктом стала залізнична станція у однойменному селищі Липовець. Раніше через цю станцію ходили приміські поїзди з Христинівки на Козятин та Калинівку, проте Укрзалізниця вирішила розібрати ділянку Калинівка – Погребище Друге, через що сьогодні чотири рази на тиждень курсує лише один приміський поїзд прямуванням Христинівка – Козятин.

Село Богданівка. Існує дві версії щодо походження назви. За однією з версій, село заснували переселенці з Волині і коли вони дійшли до цього місця сказали «Бог дав». За іншою версією походження назви пов’язують з Богданом Хмельницьким. В селі раніше була школа, але через невелику кількість школярів її закрили, і найближча школа розташована у Росоші.

Останнім селом за перший день стало село Нападівка. В селі розташований палац середини ХІХ сторіччя, в якому жив Тор Ланге. Наразі палац знаходиться у дуже занедбаному стані. Українська сторона ніяких дій з захисту від руйнування палацу не вживає, а датська сторона стверджує, що не може допомогти, якщо українська сторона не почне хоча б якісь дії в цьому напрямку.

Під вечір учасники відправилися до Турбова.

Ввечері, після вечері, Jbuket відправився до Києва на церемонію закриття та нагородження Wiki Loves Monuments і кількість основних учасників зменшилася до чотирьох. Інші учасники залишилися ночувати у Турбові.

Прокинувшись о 6-ій ранку та перекусивши печеною бараболею, учасники вікіекспедиції вирушили до с. Сиваківці, де ознайомлення проводила Рябіщук Зінаїда Василівна – голова Сиваковецької сільської ради. Як було встановлено, в селі збереглася криниця 1875 р., а на одному з городів містичний камінь позаминулого сторіччя.

Другим селом за маршрутом була Соболівка, яка також підпорядковується Сиваковецькій сільській раді. Село дуже сильно постраждало під час Голодомору 1932-33 рр., що також підтверджується великою кількістю могил 1933 р. на кладовищі. Крім того, на кладовищі у 2010 р. було встановлено хрест-пам'ятник на пам'ять загиблим під час Голодомору. У 1980-х рр. в селі було встановлено пам’ятник вдовам тих, чиї чоловіки загинули у Великій Вітчизняній Війні. За моєю ініціативою було порушено питання про те, чи є термін Німецько-Радянська війна коректним, на що Зінаїда Василівна відповіла, що ні, а Олександр Іванович додав, що ця війна для місцевого населення завжди залишатиметься Великою Вітчизняною.

Повернувшись до с. Сиваківці, було також відвідано сільську шкоду (збудована у 1961 р.), кладовище та хрест на честь скасування кріпосного права.

Третім село стало село Приборівка, де було відвідано школу, церкву та пам’ятник жертвам Голодомору.

У селі Косаківка було відвідано церкву 1903 р. Святого Івана Богослова та школу.

Село Кобильня відзначалося у журналі «Київська старовина». В селі було відвідано однойменну річку та вали.

В селі Свердлівка відвідали річку Кобильня та пам’ятник загиблим у Великій Вітчизняній війні.

В селі Козинці було відвідано пам’ятник загиблим у Великій Вітчизняній війні та Палац Раковського, який був першим в Подільській губернії, хто придбав автомобіль (це відбулося у 1880 р.). Сьогодні, палац використовується в якості сільської школи, а будинок для прислуги, який розташований навпроти є гуртожитком для немісцевих спеціалістів, які працюють в школі.

В селі Коханівка відвідали церкву.

Повернувшись до Турбова, продовжили маршрут до села Стара Прилука. В ньому розташований Палац, який сьогодні використовується як обласний дитячий інтернат.

В селі Нова Прилука народився єдиний в Липовецькому районі лауреат Нобелівської премії – Зельман Ваксман. На його честь встановлено пам’ятник та названо вулицю в селі. Він навчався в старій єврейській школі – Хедер. Він став відомим завдяки тому, що винайшов перший ефективний антибіотик для боротьби з туберкульозом. В селі розташована колишня земська лікарня, заснована у 1912 р., а нині це Турбівська міська лікарня.

Наступним селом стала Костянтинівка. Лікбез з історії проводив Дубина Василь Маркович – голова Костянтинівської сільської ради (до неї крім Костянинтинівки також відносяться села Чупринівка та Петрівка). Учасники вікіекспедиції відвідали новозбудовану церкву та пам'ятний знак жертвам Голодомору.

Далі за маршрутом було селище Червона Зірка. Село є дуже маленьким, але через наявність інфраструктури, відносну близькість до Турбова та місцевої траси, ці чинники дають змогу селу не вимирати до кінця.

В селі Біла було відвідано пам’ятник загиблим у Великій Вітчизняній війні та школу.

В селі Вербівка відвідано Будинок культури, школу, церкву та сільську раду. Поруч з селом розташований скіфський курган.

На відміну від селища Червона Зірка, селище Ксаверівка вже майже повністю вимерло, при її відвіданні в селі не було виявлено жодного місцевого жителя, хоча були ознаки того, що деякі з будинків ще мають своїх господарів.

Останнім селом під час нашої поїздки стало село Зозів. В ньому розташована православна церква Київського патріархату Івана Богослова, заснована у 1855 р. та відреставрована у 1997 р.

Після села Зозів, учасники повернулися до Липовця, обмінялися координатами, попрощалися та роз’їхалися – хто до Росоші, хто до Вінниці, а хтось залишився в Липовці.

Ввечері, о 19 год. 17 хв. користувачі visem та Ліонкінг електропоїздом № 828 сполученням Жмеринка – Київ.

За результатами Вікіекспедиції на сховище завантажено майже 500 фотографій.

Публікації у ЗМІ

• Парипса Олександр. Експедиція «Вікіпедії» // Липовецькі вісті. – 2012. – 30 листопада. - № 93(1278). – С.2.