Вікіпедія:Вікізустрічі/180

Підготовка до зустрічі

Вікіекспедиція до Могилів-Подільського району Вінницької області, 6-7 червня

Планується експедиція до Могилів-Подільського району Вінниччини. Кількість місць обмежена місткістю машини (або якщо хтось на машині, то можна буде розширити число учасників). Хто бажає поїхати, прохання зв'язуватися зі мною.

Так а це ви за власний рахунок їдете чи як? Щось я не чув про погодження з комітетом вікіекспедицій, з Правлінням--Анатолій (обг.) 19:21, 29 травня 2015 (UTC)

На Правління збираюся написати завтра, а тут просто оголосив. --visem (обговорення) 19:44, 29 травня 2015 (UTC)

Учасники:

1. --visem (обговорення) 18:43, 29 травня 2015 (UTC)
2. Можливо Gikü (Молдова)

Звіт

Експедиція планувалась на 2 дні, проте основна частина відбулась 7 червня в силу різних обставин. 6 червня було використано як додатковий день, де зроблено фотографії з інших територій.

Вранці 7 червня, провівши користувача Gikü на автобус (поспішав до Кишинева) ми вирушили вчотирьох до Могилів-Подільського району з Вінниці. До складу експедиції увійшли Вікіпедист Віктор Семенюк (Visem), організатор Вікіекспедиції Альона Казимова (пізніше зареєструвалася як Aylin Kazymova, та 2 краєзнавці — Роговий Олександр Іванович та Коваль Олександр Іванович (родом з Могилів-Подільського району, який повіз нас на своєму авто, розказавши по дорозі цікаві факти про Вінницю та про Вінниччину).

Першу зупинку зробили по дорозі у Жмеринському районі, де сфотографували курган цікавої форми, який в народі називають "Сталінське крісло".

Першою зупинкою в Могилів-Подільському районі було смт Вендичани. У Вендичанах заїхали на старий цукровий завод, який є пам'яткою. Проте на вхідних воротах території написано "Приватна власність. Охороняється законом". Всередину нахабно не пустили і сприйняли нас вороже. Проте як виявилося пізніше, його добре можна сфотографувати з іншого ракурсу разом зі ставком, але нас звісно обурило саме відношення охорони території, про що ми їм заявили що вони таким чином порушують законодавство. Також навпроти заводу сфотографували стару лікарню.

Далі ми спільно вирішили трохи відхилитись від раніше запланованого маршруту, оскільки за словами краєзнавців в інтернеті мало інформації про Озаринецький замок. І справді Озаринці виявились досить гарним селом, де ми також сфотографували старий водяний млин на річці Немія. А от залишки замку це справді туристична перлина! Але гидко було дивитися в якому стані пам'ятка. Одна споруда використовується для сільськогосподарських потреб (це ще терпимо), а інша частина, де багато підземних ходів, просто завалена сміттям. Доведеться звертатися до компетентних органів та інформувати про те як у нас на рівному місці знищують туристичну галузь, замість того щоб її розвивати.

Згодом поїхали по іншу сторону від траси та грунтовими дорогами дістались до станції Сулятицька, що у селі Юрківці. Сама станція є панською будівлею, а перед цим ми проїхали старим тунелем, що проходить під залізничною колією. У Юрківцях також відвідали панський маєток, який має цікаву архітектурну форму. А також поблизу маєтку знаходяться частини фортифікаційних споруд. Маєток також зараз використовується як перукарня, але приватна власність це чи просто оренда невідомо. Пізніше також відвідали місцеву церкву Архистратига Михаїла.

Далі завітали до села Немія, де відвідали старовинну козацьку церкву. Тут перебував також Тарас Шевченко (взагалі питання щодо перебування Т.Г. Шевченка на Вінниччині було основним у експедиції, оскільки цю тематику досліджує Олександр Роговий, який також організовував попередню велоекспедицію "Шевченковими шляхами Поділля" за підтримки Липовецької міської ради та Вікімедіа Україна). Крім того у Немії є цікава будівля школи (колишній панський маєток).

За браком часу було прийнято рішення не заїжджати до Могилів-Подільського та Атак, тому далі попрямували до Серебрії, де зробили зупинку в центрі села.

Після швидкого обіду на природі, поїхали до Лядової, де знаходиться відомий Лядівський монастир. Проте цей об'єкт достатньо туристичний, тому ми обмежились панорамними фотографіями самого монастиря.

Далі нас чекала піша мандрівка до села Нагоряни, яка пролягала вздовж українського берега Дністра. Олександр Іванович Коваль виявився ще й талановитим музикантом та супроводжував нас з гарними українськими мелодіями, звграними на сопілці. Після цього нам довелося підійматися крутими схилами до Нагорянських печер. Мабуть найскладніша ділянка серед усіх експедицій, але водночас ми отримали величезну порцію чудових вражень. Хоч і з труднощами, але усі учасники від найстаршого до наймолодшого подолали цей маршрут.

Щодо самих Нагорянських печер та хочу зацитувати слова організатора експедиції Альони Казимової: "Нагорянська скеля" належить до епохи середнього і верхнього палеоліту. В скалі видовбано отвори різних розмірів, відомо, що в них проживали неандертальці. У центральній частині скелі розташована печера, в якій проводилися народні збори, а також зароджувалася сім`я екзогамія типу пуналуа ( punalua). Крім того, на території скелі знаходився монастир, який став козацьким осередком. Ще один унікальний історичний факт: "Нагорянська скеля" - місце збору Гайдамаків. На стінах скелі зображений наш пророк - Тарас Шевченко. Автором цієї роботи став один із монахів монастиря. На скелях зображено найдавніше в світі малюнкове письмо - піктограмне".

На самій скелі біля портрета Тараса Шевченка ми залишили буклет "Тарасові шляхи на Вінниччині" з підписами учасників нашої Вікіекспедиції.

Повернувшись назад до нашої машини, ми вирушили у напрямку села Яришів, звідки родом наш провідник О.І. Коваль. Село виявилось багатим на цікаві місця. Зокрема ми сфотографували три шевченківських місця. Потім заїхали на кладовище де є багато старих козацьких хрестів, а поруч кладовище з єврейськими похованнями. Ми також підписали та передали місцевій школі буклет "Тарасові шляхи на Вінниччині". Але як виявилось ми не відвідали ще одне цікаве місце - місцеву підземну церкву. На жаль багато фото звідти не вдалось зробити, оскільки не було природнього та штучного освітлення. А роздивитись церкву змогли лише крізь світло свічки.

Далі проїхали повз села Хоньківці та через Козлів поїхали на Липчани. У Липчанах зробили зупинку біля криниці з давнім жолобом та під'їхали до Дністра, де побачили електростанцію та чудові Дністровські краєвиди з видом на Буковину. По той бік від Липчан зробили панорамне фото села Волошкове.

На жаль час швидко плинув, тому ми вирушили назад через Бернашівку, де зробили лише одну зупинку, сфотографувавши місце колишнього трипільського поселення. Потім їхали через Мурованокуриловецький район, де по дорозі також зробили декілька фотозупинок.

Вже у Вінниці, очікуючи потяга, я згадав що можна потрапити на знамените шоу, яке дарує мешканцям міста та гостям фонтан "Roshen". Тож і там була нагода зробити кілька фото.

Крім зазначеного маршруту, також вдалося з'їздити електричкою до села Парпурівці, що неподалік від Вінниці (поки очікував гостя з Молдови), а Gikü вдалось по дорозі зробити декілька знімків Могилів-Подільського, Атак та Сорок. --visem (обговорення) 13:53, 16 червня 2015 (UTC)

Див. також

• Репортаж у Вікіновинах