Серебрія (Могилів-Подільський район)

село в Могилів-Подільському районі Вінницької області України

Серебрі́я — село в Україні, у Могилів-Подільській міській громаді Могилів-Подільського району Вінницької області.

село Серебрія
Дорога до села
Дорога до села
Дорога до села
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Могилів-Подільський район
Громада Могилів-Подільська міська громада
Код КАТОТТГ UA05080050160049656
Основні дані
Засноване 1442
Населення 3184
Площа 4,12 км²
Густота населення 733,5 осіб/км²
Поштовий індекс 24026
Телефонний код +380 4337
Географічні дані
Географічні координати 48°27′37″ пн. ш. 27°43′35″ сх. д. / 48.46028° пн. ш. 27.72639° сх. д. / 48.46028; 27.72639Координати: 48°27′37″ пн. ш. 27°43′35″ сх. д. / 48.46028° пн. ш. 27.72639° сх. д. / 48.46028; 27.72639
Середня висота
над рівнем моря
95 м
Водойми Дністер, Серебрійка
Місцева влада
Адреса ради 24000, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н,

м. Могилів-Подільський, пл. Шевченка 6/16.

Карта
Серебрія. Карта розташування: Україна
Серебрія
Серебрія
Серебрія. Карта розташування: Вінницька область
Серебрія
Серебрія
Мапа
Мапа

CMNS: Серебрія у Вікісховищі

У Серебрії знаходиться одна з найдовших в Європі підземних оборонних споруд побудованих в 1931—1938 роках довжиною більше 900 м.

Географія ред.

Розташоване на лівому березі Дністра, за 6 км від міста Могилів-Подільський. Село розділене річкою Джуглая (Серебрійка) на дві частини — Руську та Волохи. У селі знаходиться гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Джерела «Серебрія».

Місцева влада ред.

Серебрійська сільська рада до 2020 року містила один населений пункт — село Серебрію.

  • сільський голова — Олег Григорович Будяк;

Історія ред.

На території Серебрії і сусідніх сіл Озаринці, Яришів, Юрківці виявлені поселення трипільської, черняхівської і зарубинецької культур.[1]

Вперше в історичних джерелах село Серебрія згадується у 1442 році, коли разом з сусіднім селом було подароване польським королем Ягайлом у спадщину якомусь Билині. Про це повідомляє Михайло Грушевський у праці «Барское староство»:[2]

Въ 1442 г. Лядаву видимъ въ держаньи нѣкоего Былины (tenutrius in Liadawa) который тогда же получилъ въ наслѣдственное владѣніе село Сребну; мнѣ кажется, что здѣсь идет рѣчь о Серебріи, селѣ надъ Днѣстромъ, въ ближайшем сосѣдствѣ съ Лядавою…

На середину XV ст. село входило до складу Ольчедаївської волості. У складі волості у 1452 році було подароване королем Казимиром IV Ягеллончиком магнату Теодорикові Бучацькому-Язловецькому, який зобов'язався побудувати в Ольчедаєві кам'яний замок для захисту від ворогів. За адміністративним поділом у XVI ст. в 1553 році Серебрія була включена в жаловану грамоту на Ольчедаївську волость і сюди приїхав Бернард Претвич. Пізніше, під час люстрації 1616 року, свої права на село заявляли представники роду Миток. У 1628—1635 роках придністровська земля була віддана в тимчасове володіння Лукашеві М'ясковському. З 1765 року село належало київському воєводі Францішеку Салезію Потоцькому, а потім його нащадкам. До революції тут владував Красовський.

У XIX ст. село відносилось до Могилівського повіту, у XX ст. — до Могилів-Подільського району (1923—2020), з 2020 року — до новосформованого Могилів-Подільського району[3].

За переказами Серебрія була колись містечком. Досі від нього збереглись рештки Єврейського кладовища на горбу за річкою. Про статус Серебрії, як міста, свідчать також рештки кам'яних льохів та фундаментів будинків, у більшості розібрані селянами. 1900 року населення села налічувало 828 чоловіків та 886 жінок і складалось переважно з українців і молдован.

Селяни жили переважно в маленьких глиняних або дерев'яних вкритих соломою хатах з одним вікном. Однак, було й кілька будинків, критих цинковою бляхою. Головним заняттям мешканців села було землеробство. Також селяни займалися чумакуванням — доставляли хліб і спирт в Одесу (до побудови залізниці).[4]

В 1800 році на кошти членів общини була побудована церква св. Михаїла. Це була дерев'яна одноверха церква з окремою дзвіницею, збудованою у 1848 році. Дотепер не збереглась.[3]

Місцевий піп був найбагатшим мешканцем села: він володів земельним наділом в 40 десятин і 1493 саджанцями, присадибна ділянка попа становила 2 десятини. Зараз цю площу можна виміряти від сільради до магазину. Попівський будинок був побудований на кошти панів Красновських і проіснував до 1880 року. В радянські часи в ньому розмістилася «мала школа».[4]

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Могилів-Подільської міської громади.[5]

Населення ред.

На початок 2011 року населення Серебрії становить 3184 осіб.[6]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
українська 97,82%
російська 1,85%

Відомі люди ред.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Історико-географічна довідка. Архів оригіналу за 5 березня 2012. Процитовано 25 грудня 2011.
  2. Грушевский М. С. Барское староство. — К., 1894. — 310 с.; 2 вид. : Львів, 1996 р. — C. 38.
  3. а б Жарких М. І. Храми Поділля [Архівовано 24 січня 2013 у Wayback Machine.]. — Київ, 2007. — С. .
  4. а б Серебрійська сільська рада. Могилів-Подільська районна рада. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 1 лютого 2012.
  5. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 31 жовтня 2021.
  6. Паспорт Серебрійської територіальної громади. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 26 грудня 2011.
  7. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою населення 2001 мова не вказано текст
  8. Царьок Олександр Миколайович(29.01.1959 - 20.02.2014). Офіційний сайт Бершадської міської ради, Вінницької області. Всі права захищено. Копіпаст і рерайт статей заборонено. (укр.). Процитовано 13 березня 2024.

Джерела ред.

Література ред.

  • Серебрі́я // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.451

Посилання ред.